Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

Лорд Тормейт теж підвівся, крокнув за мною та зупинився за кілька кроків, зберігаючи між нами дистанцію.

— Бо саме через мене ви потрапили в непривітний холодний та небезпечний край, ваша величносте, — Алар відповів миттєво. — І мені справді тоді було шкода, що я обрав вас. Що саме вам доведеться провести все своє життя в Содії.

— Шкода? — я насупилася. — Чому? І чому ви обрали мене? В Ісафірі було вдосталь дочок аристократів, які могли б вийти заміж за молодого короля. І ви знали… мали знати про скрутне становище роду Месау. Через це вас було покарано. Але ви все одно обрали мене.

Лорд Тормейт опустив погляд, але відповів:

— Я помітив вас на дні народження короля Ісафіру у Бурштиновому палаці. Ви прибули на те свято з батьком та сестрами. Я не міг відвести від вас погляду. І якщо моє серце здригнулося, то в короля просто не було шансів.

— Несподіване зізнання, лорде Тормейт, — видихнула я, відчувши, як кров приливає до щік. Відвернулася і подивилася у вікно, а за мить спокійно додала: — Тепер я розумію, чому ви просили вибачення тоді. Ваші вибачення прийняті, та в них немає сенсу. Я щаслива тут. У Содії. З королем. А коли над нашими головами більше не буде нависати небезпека, все стане тільки краще.

Я кинула погляд через плече у бік нового радника короля і перехопила погляд, яким він на мене дивився. Погляд, повний захоплення. Такий погляд, від якого стає ніяково.

Та Алар швидко опустив очі і кивнув:

— Так, ваша величносте, я зроблю все, що від мене залежить. Все, щоб родина Фрейвіл була в безпеці. Це головне для мене після всього, що ця родина для мене зробила. Якщо я можу щось зробити прямо зараз — скажіть. Я виконаю будь-який ваш наказ, моя королево.

Я вже збиралася сказати, що наразі в мене для нього немає наказів. Що я отримала задоволення від нашої розмови. Що все, що було необхідно, я почула. Та язик просто не повернувся. Перед очима попливло, а в бік наче лезо увігнали.

Я охнула і схопилася за живіт. Новий гострий біль увіп’явся у мої нутрощі. Повітря стало не вистачати. Слабкість вдарила по голові і натисла на плечі. А живіт знову прострелило яскравим спалахом болю.