Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

Скафандр не визначив їх як живих. Ще раз посвітив угору, схоже шахту ліфта перекриває аномалія. Відчинив двері на четвертий рівень, біля однієї зі стін завмер розстріляний у мотлох захисний дроїд, хто його так. Били з бластера, дроїд був зрешечений ззаду та пропалений додатковими отворами, далі біля розкритого технічного люка лежав розбитий технічний дроїд і тіло людини, це був один з моїх підлеглих техніків. Теж убитий у спину, все це схоже було сплановано, але ким і навіщо.

Зі стелі безпорадно висіли відключені турелі. Далі були ще дві штуки, на них були зняті резервні джерела живлення. Четвертий рівень зустрів відсутністю світла і постукуванням, яке лунало коридором. Пройшовся коридором, дотримуючись обережності, і визначив, що постукування лунає з їдальні.

- Є хто живий? - для початку вирішив крикнути, але у відповідь бута тиша.

Постукування тривало, я постояв кілька хвилин, прислухаючись. Однак жодних інших звуків із їдальні не долинало - чи то там справді нікого не було, чи то щось працює на резервному джерелі живлення.

Подумавши про те, чи не краще буде далі пройти, я все ж таки вирішив ризикнути, стиснув міцніше ніж і ступив у їдальню. У світлі ліхтаря скафандра виднілися перевернуті стільці та столи. Пересувався дрібними кроками, оминаючи стільці, столи та водячи ножом з боку в бік.

Пройшовши кілька метрів, я відчув, що ноги починають прилипати до підлоги, вона вперто не бажала відпускати моє взуття. Я нахилився подивитися, що це на підлозі розлито, від взуття тягнулися шматки схожі на липку масу. Звідки тут це, не зрозуміло, ще тут хтось клацає, може, справді живий і так подає сигнали.

Пішов далі, намагаючись ширше крокувати, щоб уникнути прилипання з цією субстанцією. Оглянувши комору їдальні, я побачив мішки, не пам'ятаю в нас на базі такого, доторкнувся до чогось м'якого і податливого.

Кібернетичні пальці торкнулися переплетення тонких ниток, ніколи не бачив, щоб так згортали. Витягнувши скручені нитки в їдальню, та з'ясував, що це великий довгастий згорток. Розірвав частину переплетень і зрозумів - моєю знахідкою було тіло людини, замотане в павутину.

Як же я раніше не збагнув, адже читав у нас на базі описи великих павуків з аномалій! Стукіт припинився. Я розвернувся і завмер, наче бовдур, розглядаючи породження аномального світу - величезного павука, який проповзав із коридору в їдальню. Аномальна еволюція його світу пішла якимось іншим шляхом. Розміри тварюки виявилися воістину фантастичними - павук був завдовжки близько двох метрів, з довгими волохатими лапами, якими він охайно ступав по підлозі.

Помітивши мене або світло ліхтаря в їдальні, він спершу трохи пригальмував, роздивляючись неочікуваного гостя, який завітав до його їдальні. А потім вдарив псі атакою і кинувся на мене, мабуть, уже смакуючи нову здобич. Саме вписані в матрицю кіборга наступні дії допомогли мені вийти з цього бою без ушкоджень. Тіло одразу почало зсовуватися з лінії атаки, я розмахнувся абордажним ножом, доки павук пробігав повз, мабуть, тварина намагалась підім'яти мене під себе або збити з ніг, а я тим часом відрізав їй кілька передніх лап. Мозок людини не встигав за діями тіла, наче в мене запрацював алгоритм управління в екстрених ситуаціях.

Другий удар вийшов невдалим. Чи то замах виявився слабеньким, чи то панцир у павука був броньованим і ніж лише чиркнув по його довгому тілу. Від несподіваного опору і пошкодження кінцівок тварюка зупинилася, присіла, знову вдарила псі атакою, але на мене це не діяло. Після чого павук став підбиратися до мене обережніше, а я відступив за один зі столів. Його затримка дозволила мені витягти голкомет, а лівою рукою взяти кинджал.

Коли до мене залишалося кілька метрів, павук стрибнув на стіл. Саме цього кіборг і очікував, тому встиг випустити чергу йому в черево в стрибку, а ще замахнувшись вдарив ножом. Влучив, додатково по кількох лапах і перерубав їх, а після відскочив і зробив ще одну чергу в бік голови. Але павук виявився трохи швидшим і не дав можливості добити його. Він відштовхнувся від стіни та столу всіма лапами, що залишилися, перекинув мене на бік і спробував вчепитися своїми щелепами в ногу, я випустив ще одну чергу у жвала і голову, павук засмикався. Моє тіло підскочило і добило абордажним ножом цю тварюку.

Повернулося керування тілом, а то до цього я начебто й керував, але його не відчував, навіть не так, не відчував навколишнього простору всіма датчиками кіборга. Озирнувся, виглянув у коридор, схоже павук був один, там була тиша.

Вирішив оглянути аномальну тварюку, провів кілька рухів абордажним ножом по тілу павука для перевірки вразливих місць, це принесло мені нові знання, куди бити під час оборони й атаки. Голова багатоногого чудовиська теж була місцями захищена, та й панцир членистоногого не з першого разу пробивався, найуразливішим місцем був рот і підчерев'я, а й важила тварюка під сотню кілограмів.

Гадати, звідки павук тут узявся не став, перевірив тіла трьох людей у їдальні на життєві показники, ніхто не подавав і надії. Шкода. Далі, коридорами, траплялися дрібні павучки, схоже теж пройшли через аномалію, але небезпеки вони не становили, і я їх не чіпав. П'ятий рівень був повністю перекритий і заблокований, система ідентифікації була робоча, живлення було присутнє. На відкриття був потрібен доступ більш високопоставленої особи, тому скориставшись кодом доступу Мора я зайшов всередину. 

Тут картина руйнувань була ще більш жахливою, ніж та, з якою я зіткнувся на другому рівні, видовище, що відкрилося переді мною, стало похмурим свідченням трагедії, яка розгорнулася тут. Стіна та підлога були заляпана кров'ю, тіла полеглих - як людей, так і аномальних тварин - валялися всюди, скорчені в неприродних позах. У повітрі витав металевий запах крові та їдкий сморід нутрощів. Кожен крок віддавався луною в своєрідній какофонії звуків, яку переривали лише випадкові звуки аномальних істот, які все ще билися між собою за рештки людей. Ці істоти, рухомі голодом і первісними інстинктами, з рішучістю рвали трупи, їхній рик і гарчання гулко розносилися коридорами.