Читати книгу - "Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я знала, що говорю. Адже після весілля так і залишилася працювати в «Good Wood» і бачила на власні очі, як співробітниці реагують на мого чоловіка.
- Ну, чому все так не чесно?
Сльози самі потекли з очей. Хотіла підтримки від дівчат, а навіть вони мене не зрозуміли! Що й казати про Коста?
- Елечко, може все не так і страшно? Може тобі здалося?
- Здалося?! - піднявши голову, я подивилася на подруг і виклала все як є, не стримуючись і не шукаючи слів. - Знаєш, що я вчора в жіночому туалеті випадково почула? Як секретарка розповідала своїм подругам план завоювання мого чоловіка. Бачте, мені час ділитися. Побувала заміжня за мільйонером і досить
- Ель, тобі потрібно відверто поговорити з чоловіком, - порадила Мар'яша.
- Щоб він мене істеричкою вважав? Ну вже ні.
Ми всі переглянулися і дружно зітхнули. Так, як не крути, а жінки емоційніші і чоловікам часом нелегко нас зрозуміти.
- Не думав я, що ти настільки мені не довіряєш.
Ми всі обернулися і побачили в дверях наших чоловіків. Кожен тримав у руках букет квітів. Ростислав навіть два, адже йому єдиному пощастило жити з двома жінками.
- Вибачте нас, ми на вечерю не залишимося.
Костя підхопив мене на руки. Я навіть попрощатися толком не встигла.
Всю дорогу додому ми мовчали. Особисто я намагалася заспокоїтися і налаштуватися на спокійну розмову, а ось у чоловіка були інші плани!
З машини мені вийти не дали, знову підхопили на руки й понесли в будинок. Я думала у вітальню, виявилося, у спальню.
- Костя.
- Тихіше, спочатку ми випробуємо наш новий килим кілька разів, а потім поговоримо.
- Але я ледь зможу думати, не те, що говорити.
- Я знаю, кароока, знаю.
Кажуть, що коли дівчина перетворюється на жінку, тоді вже стає не до казок. Не вірте - брешуть!
- Ель, я тебе кохаю.
- А я тебе.
- Надавати б тобі по попі.
- За що? - мляво обурилася я, притискаючись озвученим місцем до чоловіка.
- Ще питаєш! Тебе ображають, а ти мовчиш. Доводиш себе до сліз. Дурниці всякі придумала.
- Я не спеціально. Це все гормони.
- Швидше таргани, але нічого, все налагодиться. Секретаря переведу, собі візьму в помічники хлопця. Знову відрощу бороду і стану дуже злим босом. Як тобі?
- Не дуже. А давай ти підеш у декрет, а я залишуся працювати, а?
***
Через сім місяців і двадцять один день у декрет ми пішли удвох, тому що дехто примудрився зробити мені двійню! І якби дівчаток, а не пацанів. Ну нічого, ми разом, а значить впораємося!
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень», після закриття браузера.