Читати книгу - "Таємнича історія Біллі Міллігана"

У середу пан Джонс оголосив, що віднині тільки персонал колонії матиме право позбавляти когось балів. Ті бали, що Френк Джордан безпідставно познімав із інших дітей, будуть їм відшкодовані з рахунку самого Френка. Після цього Джордан скотився аж до Зони-1, а в Кейна, Віто й Міллігана стало достатньо балів, аби перейти до Зони-3.

(3)

Одним із плюсів перебування в Зоні-4 була можливість ненадовго з’їздити додому. Томмі з нетерпінням чекав на цю відпустку. Коли прийшов час, він спакував речі й став виглядати Дороті, котра мала за ним приїхати. Проте що більше він міркував про від’їзд, то сильніше бентежився. Йому тут почало подобатись. Але й на Спрінґ-стрит кортіло повернутися, оскільки він знав, що й духу Чалмерового там більше не буде. Тільки він, Чалла та Кеті. Нарешті вдома буде спокійно.

Дороті забрала сина, й вони рушили до Ланкастера, майже не розмовляючи дорогою. Не встигли вони увійти в дім, як на порозі з’явився чолов’яга, якого Томмі раніше і в очі не бачив. Той був дебелим і мордатим, мав груди колесом і безперестанку смалив одну цигарку за іншою.

— Біллі, це — Дел Мур, власник того боулінг-клубу в Серклвілі, де я колись співала, — пояснила Дороті. — Він залишиться на вечерю.

З того, як ці двоє дивились одне на одного, Томмі зрозумів, що між ними щось є. Холера! Минуло якихось два місяці, відколи вони здихались Чалмера, і ось, маєш. Тут уже новий бевзь отирається.

За вечерею Томмі оголосив:

— Я до Зейнсвіля не повернусь.

— Що ти таке кажеш? — схвилювалась Дороті.

— Мені те місце вже в печінках сидить.

— Це нікуди не годиться, Біллі, — втрутився Дел Мур. — Твоя мама каже, що тобі зосталось відмотати якийсь нещасний місяць.

— Не пхай носа до чужих справ.

— Біллі! — прикрикнула Дороті.

— Слухай сюди, — сказав Дел. — Я тепер друг родини, і мені не подобається, що ти завдаєш своїй матінці стільки турбот. Тобі залишилось відсидіти всього нічого. Тож або ти протримаєшся, або тобі доведеться мати справу зі мною.

Томмі втупився у тарілку й більше за вечерею не зронив ані слова.

Згодом він запитав у Кеті:

— Що це за лайдак?

— Новий мамин залицяльник.

— Хай йому грець. Він, схоже, думає, що має право вказувати мені, як поводитись. Він тут часто товчеться?

— У нього своє житло у місті, — відповіла Кеті, — тож загалом не можна сказати, що вони живуть разом. Але я не сліпа.

На наступні вихідні Томмі знову відпустили додому. Він познайомився з сином Дела Мура, Стюартом, і той одразу ж йому сподобався. Стюарт був ровесником Біллі. Він багато займався спортом, любив грати в американський футбол. Але найбільше Томмі вразило те, як він вправлявся з мотоциклом. Стюарт умів виробляти на ньому такі викрутаси, яких Томмі зроду не бачив.

Алленові Стюарт теж сподобався, а завдяки своїй силі, спритності та відчайдушній хоробрості навіть завоював повагу Рейджена. Вихідні минули так весело, що Мілліганові альтер-его вже не могли дочекатися наступних зустрічей зі своїм новим приятелем, який приймав їх такими, якими вони є, і не зважав на їхні дивацтва. Стюарт не називав жодного з них ані роззявою, ані брехуном. Томмі вирішив, що хотів би в майбутньому стати схожим на Стюарта.

Томмі розповів Стюартові, що після повернення з колонії не хоче жити вдома. З Делом під боком це буде вже зовсім не те. І тоді Стюарт запропонував удвох винайняти квартирку.

— Ти це серйозно? — перепитав Томмі.

— Я розмовляв про це з Делом, — сказав Стюарт, — і він вважає, що це чудова ідея. Мабуть сподівається, що ми наглянемо один за одним.

Однак за кілька тижнів до звільнення із Зейнсвільської колонії Томмі дізнався, що Дороті не приїде до нього на чергові відвідини.

5 серпня 1973 року Стюарт Мур ганяв на мотоциклі вулицями Серклвіля. Завернувши на значній швидкості за ріг, хлопець врізався в катер, який перевозили на причепі. Від зіткнення бензобаки мотоцикла й катера вибухнули. Стюарт загинув на місці.

Ця звістка стала для Томмі ударом. Стюарта, його безстрашного, завжди усміхненого друга, який збирався підкорити весь світ, навіки поглинуло полум’я. Томмі не міг цього витримати. Він більше не хотів бути на сцені. На його місце прийшов Девід, аби пережити агонію Стюарта і виплакати сльози Томмі.

Розділ 13

(1)

Через місяць після загибелі Стюарта Біллі Міллігана звільнили із Зейнсвільської колонії. Одного дня, невдовзі після повернення додому, Аллен читав у своїй кімнаті, коли до нього зайшов Дел Мур і запропонував сходити порибалити. Аллен знав, що той старається таким чином догодити Дороті. Кеті сказала, що ці двоє, певно, одружаться.

— Чом би й ні, — відповів Аллен. — Люблю риболовлю.

Дел зробив усі необхідні приготування, взяв наступного дня на роботі відгул і приїхав за Біллі.

— Яка ще риболовля? — зиркнув на нього Томмі з огидою. — Тьху, не піду я рибалити.

Коли Томмі вийшов зі своєї кімнати, Дороті почала дорікати йому тим, що в нього сім п’ятниць на тиждень. Спершу він, мовляв, обіцяє Делові порибалити з ним, а потім відкараскується. Томмі здивовано вирячився на Дороті й Дела.

— Господи, та він же мене навіть не питав, чи хочу я на ту риболовлю!

Дел вилетів із будинку, присягаючись, що зроду не зустрічав нахабнішого й безсоромнішого брехуна, ніж Біллі.

— Я більше так не можу, — звернувся Аллен до Артура, усамітнившись у своїй кімнаті. — Треба звідси виїхати. Я почуваюсь третім зайвим, коли в хаті постійно ошивається Дел.

— Згоден, — докинув Томмі. — Дороті завжди була мені мов рідна мати, але якщо вона вийде за Дела — мені тут робити нічого.

— Гаразд, — погодився Артур. — Давайте знайдемо роботу, заощадимо кілька тисяч і винаймемо собі помешкання.

Усі радо пристали на цю пропозицію.

11 вересня 1973 року Аллен влаштувався на завод, що займався електрогальванізацією металів. Робота була брудна, і платили за неї мізер. Не такою Артур уявляв собі їхню кар’єру.

Всі нудні обов’язки оператора на лінії гарячого цинкування виконував Томмі. Він пересував клітку, підвішену під стелею на рухомому ланцюгу, після чого занурював її в гальванічну ванну з кислотою для травлення металу. І так він переходив від одного квадратного резервуару до іншого. Ряд гальванічних ванн був завдовжки з доріжку в кегельбані. Занурити, зачекати, підняти, пересунути, занурити, зачекати…

Артур зневажливо пирхнув на саму думку про таку чорну роботу й зосередив