Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Так, якось зовсім дивно. Особливо якщо врахувати, що цей тип може бути відповідальним за моє переміщення в цей світ. Але навіщо це все?

Просидівши на дивані ще трохи з чітким відчуттям мурашок, я вирішила дочекатися моменту відходу підозрілого типу від гоблінки. От тільки рано розігналася! Тому що незабаром у двері постукала Діна, яка повідомила, що Клавіка настав час годувати. Тож на кілька хвилин я забігла до її квартири до синочка, і, схоже, саме за цей час той чоловік у плащі (хоча не факт, що зараз він теж у плащі бігав) пішов.

Робити було нічого. Довелося змиритися та повернутися до прибирання. Продовжуючи стрибати по квартирі зі шваброю та миючими засобами, я геть вибилася з сил, коли двері відчинилися і увійшов Арк.

— Що тут сталося? — видихнув він, скривившись від все ще не вивітреного до кінця смороду, до якого я вже встигла трохи принюхатися.

Мабуть, мої нерви, що весь цей час перебували в натягнутому стані, знову не витримали, і я ганебно вчинила як маленька дитина: упустивши швабру, розплакалася.

Схоже, такої реакції чоловік від мене точно не очікував, тому на кілька секунд просто впав у ступор. А потім, кинувши на трюмо свій робочий портфель, підскочив до мене і обійняв.

— Гей-гей, тихіше, — промимрив він, трохи розгублено гладячи моє волосся. — Що трапилося?

Шмигнувши носом, я переказала йому, що сталося. З усіма подробицями. А потім за інерцією розповіла і про підслухану розмову гоблінки з її раптовим візитером, якого кілька разів помічала раніше неподалік. На щастя, мозок я включила вчасно і не ляпнула Аркові, що крім мене, цього хлопа більше ніхто тоді не бачив — інакше, боюся, чоловік закрив би мене в найближчому дурдомі раніше, ніж Клавік наклав би в новий підгузок.

— Так, це вже підозріло, — протягнув некромант, обійнявши мене у вітальню, де посадив поруч із собою на диван. — Отже, слухай мене уважно, — зосереджено скомандував він. І переконавшись, що я сконцентрувалася на його інструкціях, продовжив: — Не давай їй зрозуміти, ніби хоч щось підозрюєш. Я поговорю з начальством, і ми влаштуємо їй невеликий сюрприз найближчими днями, але щоб сюрприз вдався, вона про нього, звичайно ж, не повинна здогадуватися. А там уже, приперши її по адміністративці за «блошині» прокляття, постараємося витягнути більше інформації про того дивного мужика, який найняв її для брудної роботи. І подрузі теж про це нічого не говори.

— Добре, — кивнула я, впіймавши себе на тому, що в обіймах чоловіка трохи заспокоїлася.

— Тоді зараз сходи в душ і полежи, а я закінчу з прибиранням, і як квартира провітриться — заберемо у Діни Клавіка, — підбадьорливо посміхнувся Арк, лагідно мене поцілувавши.

І чомусь у цей момент у мене з'явилася по-дитячому наївна, але тепла впевненість у тому, що все буде гаразд.

Принаймні в це дуже хотілося вірити.