Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

Сьогодні ми з Владом збираємося відвідати одну з його ювелірних крамниць і вибрати обручки.

Я ніколи не була у нього на роботі, і мені, безумовно, цікаво подивитися.

Ми під'їжджаємо до ювелірної крамниці і Влад паркується біля входу. У цей момент у нього дзвонить телефон.

– Кохана, у мене дуже важливий дзвінок по роботі і я маю терміново відповісти. Може, ти поки зайдеш всередину, і роздивишся все, як слід, а я скоро приєднаюся до тебе.

– Добре, – я цілую його і виходжу з машини.

Зайшовши всередину, до мене відразу ж підходить дівчина-консультант і пропонує свою допомогу у виборі прикрас.

– Дякую, але для початку я хочу все розглянути, і якщо мене щось зацікавить, я покличу Вас.

– Без проблем. Звертайтеся до мене, якщо у Вас виникнуть питання, – усміхається дівчина.

Від побаченого вибору, я спочатку трохи гублюся. Чого тут тільки немає. Прикраси з білого, жовтого, рожевого золота, комбіновані. Прикраси з діамантами, намиста, сережки, кулони. Ох, очі розбігаються.

Краєм ока я помічаю, як до дівчини консультанта, з якою я спілкувалася, підходить ще одна і вони починають щось активно обговорювати.

Оскільки я стою неподалік від них, то випадково стаю свідком їхньої розмови.

– Катю, а ти випадково не в курсі, бос сьогодні приїде?

– Не знаю, адже він ніколи не попереджає про своє прибуття. До речі, як у вас справи? Як і раніше, без змін?

– Це всього лише справа часу, але я впевнена, що в найближчому майбутньому все кардинально змінитися.

– Так? І чого ж ти від нього чекаєш? Чи не пропозиції? – дівчина, яка підходила до мене, не стримує сміх.

– Не бачу нічого смішного і так я впевнена, що незабаром статус наших стосунків змінитися.

– Ага, щось я дивлюся, він не поспішає освідчуватися тобі в коханні.

– Ой, багато ти розумієш. Він божеволіє від мене, і дуже скоро сам прибіжить і благатиме стати його дружиною.

Я мимоволі слухаю їхню розмову і відмовляюся в це вірити.

«Невже вони обговорюють Влада? Він що спав з однією з цих дівчат? А може навіть і не з однією».

Мені раптом стає недобре і, похитнувшись, я спираюся об вітрину.

– Дівчино, не торкайтеся вітрини, залишаться сліди! – неприємним голосом до мене звертається та, що хвалилася своїми стосунками з Владом.

– Вибачте, у мене просто запаморочилося в голові, – я роблю глибокий вдих і прибираю руку від вітрини.

– Може Вам краще присісти? Ви зблідли, – друга дівчина схвильовано дивиться на мене.

– Ні-ні, дякую, мені вже краще.

Вони переглядаються і продовжують свою бесіду.

Я кидаю обережний погляд на дівчину, у якої, за її словами, були стосунки з Владом. Вона дуже гарна, висока блондинка, струнка, з великими грудьми приблизно четвертого розміру, довгі вії, пухкі губи, все при ній.

«Цікаво, де він набирає співробітниць для своїх магазинів. Мабуть, тут особливий кастинг».

Кров починає стукати у скронях, і ніби крізь товщу води до мене долинають голоси цих дівчат.

– Я впевнена, що він досі не може забути наші спекотні ночі. Пам'ятаєш, одного разу я прийшла вся така зім'ята і змучена. Так от, тієї ночі ми були вдвох, і він не давав мені заснути у своєму ліжку до самого ранку.

– Та коли ж це було. Ой, Оленка, щось ти недоговорюєш. Якщо у вас таке кохання, як ти кажеш, тоді, чому він не помічає тебе, коли приїжджає на роботу?

– Ми вирішили не афішувати наші стосунки на роботі. Та що ти пристала? Допит влаштувала. Не віриш і не треба, – вона невдоволено підтискає губи і повертається до мене.

– Дівчино, ну що, Ви вже визначилися, нарешті?

Я тільки збираюся відповісти їй, як раптом відчиняються двері і входить Влад. Ця дівка з неприємним голосом одразу випинає свої груди і, облизнувши губи, поспішає привітатися з ним.

– Добрий день, Владиславе Ігоровичу.

– Добрий день, Олена. Як справи, чим порадуєш?

– Сьогодні ми встигли вже продати дві пари обручок і один браслет зі смарагдами. І тут ось дівчина ніяк не може визначитися, – вона невдоволено поглядає в мій бік.

– Кохана, тобі сподобалося хоч що-небудь? Якщо ні, то можемо подивитися каталоги в моєму кабінеті, – він підходить і обіймає мене за талію, ніжно поцілувавши у скроню.

Я переводжу погляд на цю Олену і бачу, як у тієї відвисла щелепа.

– Якось нічого особливо не сподобалося.

Після того, що я тут почула, мій настрій абсолютно зіпсований. І не дивно, що тепер мені вже зовсім не до вибору обручок.

– Гаразд, тоді підемо в мій кабінет і там погортаємо каталоги. Катя, будь ласка, зроби нам чай, – звертається він до однієї зі своїх підлеглих і веде мене в бік свого кабінету.

– Проходь, кохана, розташовуйся, – Влад пропонує мені сісти на диван, а сам бере зі столу каталоги з прикрасами і приєднується до мене.