Читати книгу - "Фея - Повелителька часу, Тетяна Барматті"

– Ми перестанемо приховувати своє існування від інших рас.

– О, це важливий крок, – кивнув чоловік, злегка насупившись. Пропрацювавши багато років у таємній канцелярії Імператора, він завжди звик прораховувати можливі ризики тієї чи іншої справи. Звісно, якщо феї заявлять про своє існування – це може принести як користь, так і шкоду.

– І...

– Є ще щось?

– Феї, які захочуть створити сім'ю, можуть побудувати селище за межами лісу фей. Тобто, як ти розумієш, якщо ми захочемо бути разом, то тобі доведеться піти зі мною, – нервово прошепотіла Ліра.

Вдивляючись в обличчя свого чоловіка, Ліра намагалася виглядати хороброю, але ледь могла спокійно стояти на одному місці. Вона дуже сильно боялася, що Азур скаже, що це неможливо. Та й навряд чи комусь сподобається те, що потрібно покинути звичне життя і починати все спочатку на чужій землі. Вона впевнена, що більшість фей взагалі не розглядатимуть варіант життя далеко від лісу фей, їхнього дому.

– Це чудова новина, – помітивши занепокоєння своєї маленької феї, поспішно промовив Азур. Звісно, переїжджати важко, але для нього куди складніше жити без Ліри. Хоча, зараз без Ліри він узагалі не уявляв свого життя. – Тоді, щойно ми повернемося, так одразу ж почнемо будувати свій ідеальний будинок. Я постараюся дати тобі все найкраще.

Поривчасто обійнявши Азура, Ліра сховала обличчя в його грудях, відчуваючи просто дикий прилив сил. Зараз вона сама готова була гори звернути. У її серці, здавалося, розпустилися запашні квіти, а посмішка сама по собі з'явилася на обличчі, не бажаючи зникати.

– Що ж, я спокійна за вас. Не буду заважати, – хмикнула до цього мовчазна Міара, з ніжністю подивившись на свою доньку. Тепер вона могла бути спокійна за її майбутнє. І, можливо, їй теж слід подивитися на чоловіка, який міцно засів у її серці, хоча б здалеку.