Читати книгу - "Захисники, які ступили за межу життя, Олег Калашніков"

8 січня 2015 року загинули сержант ВОВК Іван Михайлович, старший солдат ЯНДЮК Олег Васильович.

Загинули сержант Іван Вовк та старший солдат Олег Яндюк під час виконання військового обов’язку у зоні проведення антитерористичної операції 8 січня 2015 року о 23 годині 15 хвилин поблизу населеного пункту Щастя (на полі біля с. Вільне Новоайдарського р-ну на вогневій позиції) Луганської області. Обірвав життя бійців – артилерійський обстріл. Реактивний снаряд БМ-12 «Град» попав прямо у бліндаж, де відпочивали військовослужбовці.

З мамою Олега Яндюка та дружиною Івана Вовка ми зустрілися 8 січня 2020 року у Залі Пам’яті, що на території Міністерства оборони України, коли мав відбутися щоденний церемоніал вшанування загиблих українських військовослужбовців. Цього дня в різні роки боротьби з російським агресором за незалежність загинули вісім захисників Вітчизни. Вісім ударів «Дзвону пам’яті», вісім салютів, вісім імен і прізвищ…

У пам’ятному заході взяли участь члени родин загиблих бійців, керівництво, офіцери й працівники структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ, курсанти і військовослужбовці столичного гарнізону.

Два з восьми ударів Дзвону Пам’яті – за полеглими 5 років тому артилеристами.

Незадовго до опівночі 8 січня 2015 року позиції 9-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї 3-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 26-ї артилерійської бригади накрили російські «Гради». Від уламків реактивних снарядів тієї трагічної ночі загинули 23-річний старший солдат Олег Яндюк і 35-річний сержант Іван Вовк. Обидва із Житомирщини.

Зі спогадів Андрія Кобзаря:
– Хлопці – добровольці, які потрапили до першої хвилі мобілізації з різницею в один день – Івана призвали 19, а Олега – 20 березня 2014-го. Познайомилися вони вже в частині. Разом пройшли пекельними дорогами війни по Донецькій та Луганській областях. Різдво у 2015 році зустріли неподалік Щастя. І ось наступного дня, коли вогневі позиції батареї розташувалися в полі поблизу села Вільне Новоайдарського району, окупанти відкрили по українському підрозділу вогонь із реактивних систем залпового вогню. Номер обслуги сержант Іван Вовк та телефоніст-лінійний наглядач старший солдат Олег Яндюк загинули.

Так, ми пам’ятаємо ту ніч... Щойно ми загасили два своїх тягачі, що зайнялися після обстрілу від уламків «Градів» – в кожному з них було по 60 штук 152 мм снарядів і зарядів, – як дізналися про біду, яка спіткала позиції сусідів – є поранені та вбиті. Мерщій вхопили медичне причандалля та кинулись на допомогу нашим братам – «гіацинтщикам» з двадцять шостої. Бігти було метрів 200-250… На жаль, двоє з них вже були 200-ми... Але наша допомога стала у нагоді – разом з нині покійним Михалем нашим 131-м ЗіЛом ми повезли пораненого на Дмитрівський блок-пост, куди вже викликали з Новоайдару швидку допомогу. Під час руху до блок-посту поранений час від часу втрачав свідомість, тож ми з Міхалем посадили його поміж нами, і постійно змушували його розмовляти. Передали лікарям живого і у свідомості…