Читати книгу - "Ілон Маск"

3 того часу SpaceX надзвичайно швидко розширила свої спроможності по запусках і, як виглядає, майже знову досягла того цінового рівня в 12 мільйонів доларів за політ. У червні 2010 року відбувся перший політ Falcon 9, яка успішно вийшла на навколоземну орбіту. У грудні 2010 року SpaceX довела, що Falcon 9 може доставити в космос капсулу Dragon і що капсулу можна повернути цілою, посадивши її на поверхню океану[59]. Вона стала першою комерційною компанією, якій це взагалі вдалося. відтак у травні 2012 року SpaceX пережила найбільш значущу в історії компанії мить з часів того першого успішного запуску на Кваджалейні.

22 травня о 3:44 ранку ракета Falcon 9 стартувала з території Космічного центру імені Кеннеді на мисі Канаверал, штат Флорида. Ракета виконала свою службову функцію, винісши Dragon у космос. Відтак розкрилися сонячні панелі капсули, і Dragon стала залежною від кермувальних двигунів Draco, маленьких ракетних двигунів, які спрямували її шлях до Міжнародної космічної станції. Інженери SpaceX працювали змінами — деякі з них спали на розкладачках на заводі, — бо мандрівка капсули мала тривати три дні. Протягом більшості цього часу вони спостерігали за польотом Dragon і перевіряли, чи її системи датчиків бачать МКС. Від початку планувалося, що Dragon зістикується з МКС близько четвертої години ранку 25-го числа, але з наближенням капсули до космічної станції виявилося, що неочікуваний сонячний спалах постійно заважає підрахункам лазера, який мав вимірювати відстань між Dragon і МКС. «Я пам'ятаю ці дві з половиною години боротьби»,— каже Шотвелл. Що далі тяглася ніч, то більше її вбрання — уґґи, светр-сітка та леґґінси — відчувалося на тілі як піжама. Інженери намагалися здолати цю непередбачену перешкоду. Боячись, що місію доведеться перервати, SpaceX вирішила завантажити на Dragon нову програму, яка зменшила б розмір використовуваної сенсорами візуальної рамки, щоб усунути ефект сонячного світла на поверхні апарата. відтак, майже о сьомій ранку, Dragon наблизилася до МКС на достатню відстань, щоб астронавт Дон Петтит зміг застосувати вісімнадцятиметрову роботизовану руку, дотягнутися нею до капсули з вантажем і вхопити її. «Х'юстон, станція; здається, ми піймали дракона за хвіст» — сказав Петтит{13}.

«Я ледь не перетравила власні нутрощі, — розповідає Шотвелл. — А потім шампанське о шостій ранку». Коли відбулося стикування, у центрі управління було близько тридцяти людей. Протягом наступних кількох годин до заводу стікалися працівники, щоб насолодитися бурхливою миттю піднесення. SpaceX знову могла записати собі на рахунок дещо, що відбулося вперше: вперше приватна компанія здійснила стикування з МКС. Через кілька місяців SpaceX отримала від NASA 440 мільйонів доларів на подальшу розробку Dragon, щоб капсула могла перевозити людей. «Ілон змінює правила аерокосмічного бізнесу, — каже представниця NASA Стоукер. — Він примудрився зберегти на рівні техніку безпеки, одночасно знизивши витрати. Він просто взяв найкращі речі з технологічної галузі, як-от відкритий офісний простір, де усі можуть розмовляти одне з одним, де відбувається все це людське спілкування. Це дуже відрізняється від більшої частини аерокосмічної галузі, яка налаштована переважно на продукування документів із техзавданнями та проектних звітів».

У травні 2014 року Маск запросив пресу до головного офісу SpaceX, щоб продемонструвати, на що пішла частина грошей від NASA. Він урочисто представив Dragon V2, тобто другу версію цього космічного апарата. Не відміну від більшості бізнесменів, які люблять хвалитися своїми продуктами на галузевих виставках або денних заходах, Маск віддає перевагу вечірнім гала-подіям у справжньому голлівудському стилі. Люди сотнями з'їхалися до Готорна та підживлювалися закусками до 7:30 вечора, коли почалося шоу. Маск з'явився у фіолетовому оксамитовому піджаку та відчинив двері капсули ударом кулака, як Фонз[60]. Очам відкрилася видовищна картина. Тіснота попередніх капсул залишилася в минулому. Всередині було сім тонких, міцних, сформованих по людській фігурі сидінь — чотири сидіння ближче до центрального пульту, а за ними ряд з іще трьох сидінь. Маск пройшовся капсулою, щоб показати, яка вона простора, а потім усівся на капітанське сидіння. Потягнувшись догори, він відімкнув клямку чотирипанельного екранного пульту, який елегантно опустився попереду першого ряду сидінь[61]. Посередині пульту був джойстик для кермування апаратом та кілька фізичних кнопок для важливих функцій, на які астронавти могли натиснути у випадку аварійної ситуації або якщо вийшов з ладу сенсорний екран. Внутрішні стіни капсули мали блискуче металеве викінчення. Хтось нарешті збудував космічний корабель, гідний мрій науковців і кінематографістів.

Від стилю не відставала й функціональність. Dragon 2 матиме здатність пристикуватися до МКС та інших космічних поселень автоматично, без потреби застосовувати роботизовану руку. Її рухатиме двигун SuperDraco — кермувальний двигун виробництва SpaceX, перший повністю надрукований на 3D-принтері двигун, який працюватиме в космосі. Це означає, що скеровувана комп'ютером машина формує двигун з єдиного шматка металу — у цьому випадку високоміцного сплаву під назвою «Inconel», — тому його міцність та характеристики перевищуватимуть будь-що, що люди можуть збудувати шляхом зварювання декількох частин. Маск розкрив також найбільш приголомшливу деталь — що Dragon 2 зможе приземлитися на Землі всюди, де захоче SpaceX, використовуючи двигуни SuperDraco та допоміжні двигуни для того, щоб м'яко опуститися на землю. Більше ніяких посадок на море. Ніякого викидання космічних апаратів після одного використання. «Ось так має приземлюватися космічний корабель двадцять першого століття, — сказав Маск. — Можна просто заново заправитися паливом і летіти знову. Доки ми продовжуватимемо викидати ракети й космічні апарати, ми ніколи не матимемо справжнього доступу в космос».

Dragon 2 — лише один із тих апаратів, розробку яких SpaceX продовжує одночасно. Однією з наступних віх компанії буде перший політ Falcon Heavy, яку задумано як найпотужнішу ракету у світі[62]. SpaceX знайшла спосіб з'єднати три ракети Falcon 9 в один апарат, який літатиме за допомогою 27 двигунів Merlin і матиме змогу вивести на орбіту більш ніж 53 тонни вантажу. Геніальність дизайну, розробленого Маском і Мюллером, зокрема, в тому, що SpaceX може використовувати той самий двигун у різних конфігураціях — від Falcon 1 до Falcon Heavy,— економлячи гроші та час. «Ми самі виробляємо основні камери згоряння, турбонасосні агрегати, газові генератори, інжектори й основні клапани, — каже Мюллер. — Ми контролюємо все. Ми маємо власний тестовий майданчик, тоді як решта здебільшого використовує випробувальні майданчики уряду. Людино-години скорочуються удвічі, і те саме стосується роботи з матеріалами. Чотири роки тому ми могли зробити дві ракети на рік, а зараз ми можемо зробити за рік двадцять». SpaceX хвалиться, що Falcon