Читати книгу - "Червоногрудка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Чому ти про це запитуєш?
— Не знаю. Це могло б пояснити, чому ти не хочеш зі мною зв’язуватися. Не в сенсі, що ти вже досить пожила з алкашем, аби зрозуміти, що я — поганий варіант, але…
Ракель поклала свою руку на його.
— Ти зовсім не поганий варіант, Харрі. Не в цьому річ.
— А в чому тоді?
— Ми бачимося востаннє. Ось у чому річ. Ми не будемо більше зустрічатись.
Вона поглянула на нього. Тепер Харрі зрозумів. Сльози, які блищали в кутиках її очей, були не від сміху.
— І це все? — Харрі спробував посміхнутися. — Чи ти, як і всі у СБП, засекречена?
Ракель кивнула.
До їхнього столика підійшов офіціант, але, очевидячки зрозумівши, що зробив це невчасно, знову одійшов.
Ракель відкрила рот, збираючись щось сказати. Харрі побачив, що вона ладна заплакати. Ракель закусила нижню губу, поклала на стіл серветку, ривком відсунула стілець, підвелася і, ні слова не кажучи, пішла. Харрі сидів і дивився на серветку. Мабуть, вона довго стискала її в руці, подумав він. Серветка, зібгана жмутом. Харрі довго дивився на кульку, а та розгорталась, ніби біла паперова квітка.
ЕПІЗОД 67
Квартира Халворсена, 6 травня 2000 року
Коли офіцера поліції Халворсена розбудив телефонний дзвінок, мерехтливі цифри на електронному будильнику показували 01.20.
— Це Холе. Я тебе розбудив?
— Та ні, — ні на мить не замислюючись, збрехав Халворсен.
— Я тут роздумував про Сверре Ульсена.
Судячи з хапливого дихання і шуму машин на тому кінці, Харрі йшов по вулиці.
— Знаю, що тобі потрібно, — сказав Халворсен. — Сверре Ульсен купив пару черевик «Комбат бутс» у магазині «Цілком таємно» по вулиці Генрік-Ібсенс-ґате. Ульсена впізнали на фотографії і навіть повідомили нам дату покупки. Виявилось, перед Різдвом КРИПОСівці вже побували там і перевіряли його алібі з приводу справи Халлґріма Дале. Але сьогодні я вже відправив про це факс.
— Я знаю, зараз я саме повертаюся звідти.
— Зараз? Хіба ти не збирався піти цього вечора до ресторану?
— Ну. Ми повечеряли по-швидкому.
— І ти повернувся на роботу? — недовірливо запитав Халворсен.
— Ну так, звичайно. Твій факс навів мене на деякі роздуми. Не міг би ти довідатися для мене ще дещо?
Халворсен застогнав. По-перше, Мьоллер недвозначно дав зрозуміти, що Харрі Холе більше не можна підпускати до справи Елен Єльтен. А по-друге, була субота, завтра — вихідний.
— Халворсене, ти мене чуєш?
— Авжеж.
— Уявляю, що тобі сказав Мьоллер. Наплюй на це. У тебе є можливість дізнатися дещо новеньке про роботу слідчого.
— Харрі, річ у тім, що…
— Помовч і послухай, Халворсене.
Халворсен подумки вилаявся. І приготувався слухати.
ЕПІЗОД 68
Вулиця Вібес-ґате, 8 травня 2000
Ще в передпокої, вішаючи куртку на порожній вішак, Харрі вловив запах свіжосмаженої кави.
— Спасибі, що відгукнулися так швидко, Фьоуке.
— Та годі вам, — буркнув з кухні господар. — Таким старим, як я, завжди приємно допомогти молодим. Якщо, звичайно, я можу вам допомогти.
Фьоуке налив каву у два великих кухлі і сів біля кухонного столу. Харрі провів кінчиками пальців по важкій темній дубовій стільниці.
— З Провансу, — похвалився Фьоуке. — Дружині подобалися французькі селянські меблі.
— Чудовий стіл. У вашої дружини був добрий смак.
Фьоуке посміхнувся:
— Ви одружені, Холе? Ні? І не були одружені? Я б на вашому місці з цим не затягував. Знаєте, від самотнього життя можна з’їхати з глузду. — Він розсміявся. — Я знаю, про що кажу. Мені було тридцять, коли я одружився. Я одружився пізно. У травні п’ятдесят п’ятого.
Фьоуке показав на одну з фотокарток, що висіли над кухонним столом.
— Так це ваша дружина? — здивувався Харрі. — А я думав, це Ракель.
Фьоуке здивовано витріщився на нього, потім сказав:
— Авжеж, звичайно. Зовсім забув, що ви з Ракеллю знайомі по СБП.
Вони пішли у вітальню. Від минулого разу стоси паперів ще підросли і тепер громадились на всіх стільцях, крім того, що стояв коло бюро. Фьоуке розчистив місце біля захаращеного журнального столика.
— Що-небудь з’ясували про тих людей, про яких я вам говорив минулого разу? — запитав він.
Харрі коротко розповів йому про це, потім додав:
— Тим часом у нас з’являються нові обставини. Убили жінку-поліцейського.
— Я щось читав у газеті.
— Це конкретна справа, схоже, вже розкрита, ми чекаємо лише результатів аналізу ДНК. Фьоуке, ви вірите у збіги?
— Не надто.
— Я теж. Тому коли у двох, здавалося б, не пов’язаних одна з одною справах раптом з’являються одні і ті ж люди, я починаю ставити собі питання. Того вечора, коли вбили нашу співробітницю, Елен Єльтен, вона залишила мені на автовідповідач повідомлення: «Тепер йому не втекти».
— Юхан Борґен?[51]— Що? А, це? Ні, не думаю. Вона допомагала шукати людину, пов’язану з придбанням гвинтівки Меркліна. Звичайно, необов’язково, що між цією людиною і вбивцею є якийсь зв’язок, але таке припущення само напрошується, враховуючи, що вона так наполегливо намагалася зв’язатися зі мною. Цю справу я розслідував уже декілька тижнів, але саме того вечора вона кілька разів намагалася додзвонитись до мене. Судячи з її голосу, вона була чимось схвильована. Можливо, відчувала, що їй загрожує небезпека. — Харрі провів пальцем по столу. — Одного з людей у вашому списку, Халлґріма Дале, минулої осені вбили. Під аркою, де знайшли його труп, серед іншого виявили залишки блювотних мас. Спочатку жодного зв’язку з убивством не побачили: група крові не збігалася, а образ холоднокровного професійного вбивці ніяк не в’язався з людиною, яку нудить на місці злочину. Але КРИПОС, зрозуміло, не став відкидати можливості, що це блювота вбивці, і слину відправили на аналіз ДНК. Сьогодні вранці мій колега порівняв результати цього аналізу з аналізом ДНК лупи з шапки, яку ми знайшли на місці вбивства нашої співробітниці. Результати ідентичні.
Харрі замовк і поглянув на співрозмовника.
— Розумію, — сказав Фьоуке. — Ви, мабуть, гадаєте, що вбивця — одна й та сама людина.
— Ні. Я вважаю лише, що між цими вбивствами є якийсь зв’язок, що Сверре Ульсен обидва рази опинився поблизу не випадково.
— А чому він не міг бути вбивцею в обох випадках?
— Зрозуміло, міг, але між актами насильства, до яких Сверре Ульсен був причетний раніше, і вбивством Халлґріма Дале є велика різниця. Ви коли-небудь бачили, які ушкодження завдає удар бейсбольною бітою? Від удару цим порівняно м’яким дерев’яним предметом ламаються кістки, розриваються такі внутрішні органи, як печінка і нирки. Але шкіра найчастіше залишається цілою, і жертва вмирає від внутрішньої кровотечі. Халлґріму Дале перерізали сонну артерію. Від такого вбивства кров жертви витікає назовні. Розумієте?
— Так, але
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Червоногрудка», після закриття браузера.