Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

– А от я не зрозумів, – зло видихнув він, схоплюючись із місця. – Або вам так не терпиться повернутися до дружини.

– Все правильно, – кивнув я, дивлячись на те, як чужі зіниці витягуються, перетворюючись на тонкі смуги. – І ви більше близько до моєї дружини не підійдете, – не без задоволення простягнув я, розтягуючи губи в посмішці.

– А вона знає, що ви хочете забрати її? – Швидко виправився Дарак, застигнувши на декілька секунд. – Точно, як я одразу не здогадався, – широко посміхаючись, він з передчуттям на мене подивився. – Це не ви захотіли вийти за захисний купол, а вона. Світлана ж не знає, що вона справді ваша дружина? Я правий?

– Не праві.

– Може, мені варто у неї спитати?

Світлана

Виходячи з ванної кімнати, обмотавшись рушником, я завмерла у дверях, здивовано подивившись на ліжко. На моєму ліжку сиділи Ларі та Сан, навіть не приховуючи пожадливості в очах. Чоловіки буквально облизали мене поглядами, і я впевнена, рушник не був для них перешкодою.

– Щось трапилося? – Трохи хрипко пробурмотіла я, відчуваючи, як груди налилися приємною тяжкістю.

– Ні… – ледь чутно прошепотів Ларі.

Легко підвівшись з ліжка, чоловік підповз ближче до мене, не зводячи з мене погляду. Від того голоду, що я побачила на дні чужих очей, мене мало не струснуло. Завжди ніжний, добрий Ларі, зараз був схожий на голодного хижака, який заганяє свою здобич у пастку. І я не скажу, що мені не подобалося бути його здобиччю!

Частіше задихавши, відчувши кінчик його хвоста у себе на стегні, я прикрила на секунду очі, відчуваючи, як спритна кінцівка рухається вище, до найпотаємнішого. Ковтнувши, я тільки в останній момент змогла відсмикнути себе і ганебно не розставити ноги ширше. Ні, якщо чоловіки вирішили проявити ініціативу, я не буду полегшувати їм їхнє завдання. Нехай покажуть себе у всій красі.

Ось тільки, де Шанліс? Невже цей неможливий чоловік вирішив дочекатися від мене особистого запрошення? Якщо так, то він дуже прорахувався!

Не встигла я пискнути і щось сказати, якось позначити свою позицію, як опинилася на руках у Ларі, а потім чоловік просто закрив мені рот найвлучнішим способом – поцілунком.

Вперше за все своє не таке вже й довге життя, я відчувала себе настільки бажаною. Поцілунок не просто перетворював мої мізки на желе, він перетворював мене всю на податливу істоту. Пристрасть, бажання, хіть, ніжність та потреба змішалися воєдино. Я на інтуїтивному рівні розуміла, що для Ларі це не просто ігри. І чого там, я готова була віддати йому все, що йому зараз так потрібно.

Як то кажуть, нехай увесь світ зачекає, адже я метатися і чекати більше не маю наміру! Досить уже, гналася кудись увесь час, шукала щастя десь на боці, і цілком імовірно, що могла прошляпити те, що поряд. Одне зрозуміло точно, я більше не буду нічого шукати, адже вже знайшла найпрекрасніше, що тільки буває в житті. Своє кохання.

Вигнувшись на ліжку, я розплющила очі, зустрічаючись з двома парами подовжених зіниць, повільно розтягуючи губи в широкій усмішці. Я надто довго утримувалася після мого першого феєричного оргазму. І якщо моя помірність прийшла до логічної капітуляції, я візьму все з процентами.

– С-Світлано… – простяг Сан, починаючи покривати поцілунками мої пальчики на ногах.

– Так? – Простогнала я, все ще не приховуючи своєї посмішки і заплутуючись пальцями у волоссі Ларі, притискаючи його сильніше до своїх грудей, які так чекали на його дотики.

– Ти зводиш нас з розуму ... – переходячи поцілунками на коліна, пробурмотів Сан, а я облизала вмить пересохлі губи. Ох, був би в мене хвіст, він би вже притягнув чоловіка до найголовнішого, що теж чекає на увагу.

– Покажіть мені, наскільки сильно ви збожеволіли, – видихнула я, навмисно дражнячи чоловіків і відчуваючи легкі укуси, якими вони показали своє ставлення до моїх слів.

– Боюся, всі межі нашого божевілля ти не витримаєш… – гаряче прошепотів мені на вухо Ларі, ущипнувши мене за вершину соска.

– А ти перевір, – з викликом пробурмотіла я і, повернувши голову, піддаючись трохи вперед, легко прикусивши плече чоловіка.

Не отримавши відповіді на свою зухвалу витівку, я розпливлася в мрійливій посмішці, розуміючи, що ще буквально пару секунд і Сан нарешті дійде поцілунками до моєї «кицьки», яка в буквальному сенсі мокра від бажання. Від однієї тільки думки, як він почне грати з моїм чутливим від бажання клітором, у мене всередині все стискалося. А якщо до цього всього додати ще й пальці у лоні, я прямо відчувала, як мене трусить.

– Так-так… – шепотіла я ледве чутно, човгаючи на одному місці.

– Шархісан, – видихнув Ларі, змушуючи мене тихо застогнати.

Розплющивши очі, я дивилася на усміхнених чоловіків, чудово усвідомлюючи, що десь точно зробила помилку. Дикий вогонь в їхніх очах не віщував мені оргазму. Звичайно, я не сумнівалася в тому, що через якийсь час мені все одно буде добре, але не відразу.

– Навіть не думайте! – Видихнула я, попереджуючи чоловіків, нервово прикусивши нижню губу.

– Про що не думати? – Ласкаво поцікавився Ларі, беручи мою долоню в свою руку і підносячи її до губ, залишаючи на тильній стороні долоні невагомий поцілунок.

Не встигла я щось сказати, зачарована діями чоловіка, як він опустив мою руку на свій член, починаючи рухати нею та закочуючи очі від задоволення. Здається, я зараз випробую новий вид оргазму – естетичний. Неможливо залишитися байдужою, коли твій чоловік без сорому демонструє свої почуття, те, наскільки йому добре.

– Що ти хочеш більше: кінчити чи зробити приємно Ларішшеру? – Прошепотів мені на вухо Сан, нагадуючи в ці секунди змія-спокусника.

– Я хочу все, – відповіла я, мазнувши поглядом по Сану, який приліг збоку від мене, погладжуючи мій живіт рукою, не переходячи кордону. – І коли я чогось хочу…

Не договоривши, я підморгнула Сану та вільною рукою потягла Ларі на себе. Думаю, якби Ларі не був зараз в прострації, він би точно встояв на своєму хвості, але все грало мені на руку. Тому мій чоловік з рожевим хвостом, який не чекав підстави, завалився за кілька міліметрів від мене.