Читати книгу - "Притулок пророцтв"

– Ти можеш спокутувати свою провину, якщо допоможеш зупинити його.

– Я все одно не думаю, що Алексі так учинить.

– Через добу шкіра в людини з сибіркою синіє. Дихати стає неймовірно важко. Візуалізуй. Задуха, конвульсії, тоді раптово…

– Зупинися!

– …смерть.

– Я сказала: зупинися!

– Лише ти можеш це зупинити, Рейвен.

Він дивився, як вона стримує сльози.

– Ти маніпулюєш мною, налаштовуєш проти чоловіка, якого я кохаю.

– Сплячі агенти МЕХ і «Сімнадцятого листопада» збираються поширити цю чуму в трьох містах. Але ми не знаємо як. Час спливає. Ти мусиш допомогти мені розібратися.

Її голос став суворішим.

– Ти все це розповіси судді?

– Суддя Родріґес наказала мені лікувати тебе і звітувати перед нею.

Рейвен здавалася цілком спокійною.

– Роби, що мусиш. І я зроблю так само.

– Можемо це обговорити?

– Досить розмов! Ти маєш знайти шлях через тунель!

Вона вийшла з кімнати, грюкнувши дверима.

Кайл довго стояв, тоді спустився в підвал через тунель, за ворота, в печеру.

Діставшись до машини, подзвонив Дуґанові.

– Це Кайл. Скасуй СТУІЗ. Немає потреби везти її в Афіни. У мене прорив.

– Слухаю.

– Безлика богиня – це статуя Церери з незавершеним обличчям на вершині Чиказької торгової палати.

– Ти впевнений, що її словам можна довіряти?

– Це ти з ФБР. Сам вирішиш.

– Це ще більша причина для надзвичайної видачі.

– Чому? Ти ж отримав те, що тобі треба.

– Не все. Алексі з Міроном досі в розшуку. МЕХ залишається в грі, час минає. Якщо вона зможе відтворити решту «ДЕ» і знає «ЩО», тоді, найімовірніше, знає і «ЯК» сплячі агенти збираються поширити сибірку.

– Тобі не треба їх шукати.

– Це визначить група з питань боротьби з тероризмом. Я даю наказ маршалам забрати її.

– Дай мені ще трохи часу. Я дізнаюся, «ЯК» сибірку будуть розповсюджувати.

– Ми не можемо більше чекати.

– Лише добу. Я повернуся всередину і наповню їй голову ще більшою кількістю образів.

– Це неможливо.

– Інакше вона себе може вбити.

– Мусимо ризикнути.

Він почув на фоні голос Тії: «Одна доба нічого особливо не змінить».

Дуґан завагався.

– Добре, Кайле, одна доба, і твоя робота завершена. Тоді Система транспортування ув’язнених та іноземних злочинців перевезе її в Грецію.

– Ти не пошкодуєш, я все…

Але телефон Дуґана замовк.

Кайл вимкнув свій і глянув угору на психлікарню. У давній легенді афіняни відрізали крила своїй богині, щоб безкрила перемога ніколи не вилетіла з афінського Акрополя.

Він відчував, що Рейвен-Нікі – як Ніка Аптерос – ніколи не полетить з гори психлікарні.

РОЗДІЛ 70

Алексі з’їхав на дорогу, що вела до Вейбриджської психіатричної клініки. Синій «Мерседес» і червоний «Ягуар» на паркінгу. Значить, Рейвен тут, але хто ще? Він витягнув пакунок і кейс із фургона. Немає сенсу ризикувати, щоб його вкрали.

Коли він проминув іржавий фонтан у мертвому саду, зграя птахів зірвалася з дерев. Чому постійно навколо саме ворони?

Двері та вікна на головному вході були забиті дошками.

– Агов! – скрикнув він. – Тут хтось є?

Тиша.

Крикнув знову:

– Хтось є всередині?

Шелест гілок.

– Припини кричати! Мертвих розбудиш! – голос Рейвен із кущів ліворуч. – У мене пістолет! Скажи, хто ти, інакше стрілятиму!

Блефує? Краще не ризикувати.

– Це я, Алексі.

– Повільно пройди до західного боку будівлі, але тримай руки в повітрі так, щоб я їх бачила.

– Це ти, Нікі? Я шукав тебе.

Алексі побачив, як вона піднімається з кущів. Якщо в неї є пістолет, він легка мішень.

– Як ти дізналася, що тут хтось є?

– Якщо птахи збираються зграями, – пояснила вона, – значить, там нікого немає. Якщо у супротивника вночі перегукуються, значить, там бояться.

– А, ти пам’ятаєш, як я цитував «Мистецтво війни» Сунь-дзи. Ти не така дурна, якою прикидалася.

– У картах Таро «дурень» – це нульова карта, – вона засміялася. – Але це не «пронизана блискавкою вежа». Розумієш, моя звіяна вітрами вежа досі стоїть, і я в ній «верховна жриця».

Значить, вона пригадала катрени Тедеску. Далі намагайся її не злякати.

– Можна підійти, Ваша Святосте?

– Що ти тут робиш, Алексі?

Він вийшов на стежку ближче до неї.

– Прийшов до своєї другої половинки, – вона вказала на пакет. – А що в пакеті?

– Подарунок для тебе, кохана.

– Дай я гляну.

– Пізніше, люба. Це сюрприз на наше возз’єднання.

– Заходь усередину таємної місцини мого дитинства.

– Вхід запечатаний. Як потрапити всередину?

Рейвен провела його печерою і коридором. Алексі здивувався, коли вони потрапили в підвал, а тоді у вестибюль.

– Куди ти мене ведеш?

– У кімнату за сестринським постом.

Коли вони вийшли на другий сходовий майданчик, Рейвен провела його повз стійку до невеликої кімнати.

– Це там, де медсестри відпочивали на перервах. Тепер я часто туди заходжу.

Він відчув, як його рука здригнулася в її. Обережно, нехай нічого не підозрює. Якщо вона згадала всі ті пророчі загадки, він не може ризикувати, щоб вона розповіла їх ФБР.

Алексі стало шкода її, та він викинув жаль із голови. Хотів зберегти в пам’яті їхню останню зустріч.

РОЗДІЛ 71

Рейвен знала, що Кайл помиляється. Алексі кохає її. Вони можуть разом прожити життя.

– Було, мабуть, боляче, – сказав Алексі, – тут на самоті переживати жахи минулого.

Вона хотіла сказати, що ніколи не була тут самотня, та чи готовий він почути про духів-хранителів? Вона притислася до його руки.

– Тепер, коли ти тут, щоб мене захистити, я більше ніколи не буду самотня.

– Звучить як пророцтво.

Коли він насупився і його лоб зморщився, вона відчула, що щось не так.

Алексі роздивлявся кімнату медсестер.

– Усі домашні зручності. Лише одна проблема. Та розкладачка надто вузька для нас обох.

– У кімнаті мого батька на п’ятому поверсі двоспальне ліжко.

Вона побачила здивування в його очах.

– Ти можеш підніматися сх..?

– Я борюся зі своїм страхом висоти.

Рейвен повела його на п’ятий поверх. Вони нарешті разом. Тоді, десь поза межами себе, вона відчула близькість смерті.

…досить бути такою хворою. ти все зіпсуєш…

Її рука тремтіла, коли вона тягнулася до дверної ручки.

– Якось я побачила в цій кімнаті щось таке страшне, що аж забула.

– Можеш вилити душу. Ти ж не хочеш взяти те жахливе видиво з собою в…

– Чи правильно зраджувати пам’ять про мого батька? Він би не хотів, щоб люди про це знали.

– Він зраджував твоїй матері?

– Гірше.

– З однією з медсестер?

– Набагато гірше.

– Ми з тобою споріднені душі, Нікі.