Читати книгу - "Притулок пророцтв"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Рейвен спинилася, коли він назвав її Нікі. Тоді глянула на долоню на ручці. Її долоню? Вона не могла відчинити двері.
– Мене він не торкався. То був пацієнт. Хлопчик, про якого я піклувалася. Тато називав це щенячою любов’ю. Я побачила, як він ґвалтував моє щеня.
– Жах.
– Він був зверху, і хлопчик кричав: «Ні, містере Слейд! Мені боляче! Я всім розкажу!»
– Твій тато заслуговував смерті.
– Це ще не кінець, – сказала вона. Підійшла до ліжка і зірвала покривало. – Якщо побачу знову, можливо, це зітре пляму з моєї свідомості.
Простирадло знизу було брудно-коричневим.
– Він, напевно, обробився, – сказав Алексі.
– Ні. Це засохла кров мого коханого щеняти. Хлопчик не наклав на себе руки, як тато написав у звіті. Я бачила, як батько перерізав йому горло. Тоді він вдруге закрив мене у психлікарні…
– Чому ж не викинув того простирадла?
– Мені здається, він більше ніколи не заходив у цю кімнату.
Рейвен скинула джинси і трусики, зняла футболку, розстебнула ліфчик.
– Що ти робиш?
– Готуюсь кохатися.
Вона розстебнула йому ремінь, стягнула штани.
– На цьому ліжку? Це якийсь сказ.
– Отака я є. Скажена. Кайл каже, що мені потрібно наповнювати розум образами. Якщо ми зробимо це на місці, де мій батько зґвалтував і вбив його, можливо, я вижену з себе зло. Якби ж я народилася хлопчиком.
– Я не можу кохатися з тобою на цьому ліжку, Нікі.
– Я тебе знаю, Алексі. Можеш, – вона стягнула йому труси. – Звісно ж, можеш.
– Я хочу, Нікі, та я не споганюватиму наш останній…
– Чому останній?
– Я кохаю тебе, Нікі.
– Якби кохав, то не обрізав би мені крила. Уб’єш мене потім, так?
– Це безглуздя, Нікі.
– Тоді доведи, – вона потягнула його зверху на себе.
Тремтіла, коли він цілував їй шию, груди, пупок. Пробіг пальцями їй по талії, між ніг і гладив, доки тіло не почало вібрувати.
– Всередину, – простогнала вона. – Ти мені потрібен як ніколи.
Він увійшов. Ніжно. Швидше і швидше, доки вона не закричала.
Фільм на екрані рухався у сповільненій зйомці; тоді камера повернулася геть у хмари, що пливли по небу.
Алексі відкотився від неї й заклав руки за голову.
– Зазвичай після сексу я засинаю, але зараз бадьорий як ніколи.
– Принесу тобі теплого молока. Це допоможе.
Він кивнув.
– День був довгий. Треба поспати.
Не накидаючи на себе халат, Рейвен спустилася в кімнату відпочинку медсестер і перевірила запаси. Порошкове молоко підійде. Вона поставила чайник на бляшанку «Стерно» і швидко її підпалила. Добре. У неї все під контролем. Коли наливала молоко у склянку, згадала про порошок для сну. З ним він добре відпочине. Всипала снодійне і понесла склянку назад у спальню.
– Випий, це тебе розслабить.
Алексі вихилив напій.
– Дякую, що турбуєшся про мене.
– Тепер я завжди про тебе турбуватимуся.
Його повіки затріпотіли, тоді зімкнулися. Невдовзі він захропів. Рейвен вкрила його ковдрою і лягла поруч.
Думала, що швидко засне, проте Алексі стогнав і крутився, відкотившись від неї. Бурмотів крізь сон: «Чистильні… Труби… Кондиціонування… Завдати удар ворогові…»
Він постійно бурмотів одні й ті ж слова. Що це він говорив уві сні? Чистильні? Труби? Кондиціонування?
Рейвен пригадала слова Кайла про смерть від сибірки. Як вона вбиває дітей, навіть новонароджених. Повільно. Жахливо.
Їй було цікаво, що за подарунок він приніс. Вона вислизнула зі спальні в батьків кабінет поряд. Чому вона так не хоче, щоб одяг торкався її тіла? Можливо, хоче бути Євою в Раю. Ще до дерева, до яблука, до падіння.
Рейвен зірвала коричневу обгортку з пакунка і витріщилася на нього. Алюмінієвий кейс. Що за подарунок? Спробувала відкрити його, але там був замок із комбінацією цифр.
…сімнадцять спробуй…
Вона порахувала. 1—7. Л – шістнадцята літера алфавіту. 1—7—16. Покрутила диск. Замок клацнув і прочинився. Всередині, на бавовні, Рейвен побачила десятки тонких скляних трубок. Посередині кожну обгортала шкіряна стрічка з загостреними металевими шипами, наче собачий нашийник.
Алексі збирається поширити сибірку в трьох будівлях-мішенях. Кайл показав їй наслідки. Люди, що душаться, синіють. Чоловіки, жінки, невинні діти.
Вона побачила, як щось зелене випинається з-під бавовняної оббивки. Обережно посунула її й побачила пачки стодоларових купюр.
Це ті гроші, які вона допомогла викрасти з Афінського банку? Гроші, якими оплачено страшні смерті?
Але чому металеві шипи на шкірі обернені всередину, до скляних трубок?
Тоді… пригадала… хлопця зі школи, який взамін на поцілунок із язиком дав їй шкіряний браслет. Дощило. Вони забігли в сарай. Цілувалися, обіймалися. Через деякий час їй заболів зап’ясток, шкіра браслета висохла й збіглася, застібка вгризлася в руку.
…нашийник пса триглавого розкусить скло…
З лекції Тедеску вона пригадала, що дванадцятим подвигом Геркала було зловити триголового пса.
Але шипи цих шкіряних нашийників були обернені всередину до трубок. Якщо вони намокнуть і стиснуться, то розіб’ють скло. Але як це розповсюдить сибірку?
…і смерть полине подихом еола чорним…
Кондиціонери!
Вона глянула в телефон Алексі й знайшла запрограмовані списки. Імена й номери зі словом «Чистильники».
…не сплячі агенти, а чистильні. чистильники, які вночі прибирають будівлі…
Вона мусить розповісти Марті. Тремтячими руками набрала номер Кайла.
Слабкий голос із телефона.
– Що?
– Не повертайся в лікарню, – прошепотіла вона. – Тут Алексі. Говорив крізь сон. Коли він прокинеться, то вб’є мене. Він приніс із собою трубки з сибіркою. Передасть їх прибиральникам – не сплячим агентам – у трьох будівлях-мішенях. Це не підривники-самогубці. Вони матимуть час утекти. Оскільки будівлю прибирають вночі, то я подумала, що вони намочать шиповані шкіряні стрічки і покладуть кожну трубку у вентилятор кондиціонування. Шкіра висохне і збіжиться, металеві шипи проб’ють трубки. Гарячий подих Еола в системі кондиціонування понесе порох сибірки крізь кожну будівлю.
Вона почула, як він охнув.
– Помруть тисячі.
– Що мені робити?
– Біжи.
– Куди? Я ненавиджу його, але не можу покинути.
– Я викликаю СВАТ [53] і маршалів.
– Немає часу. Я сама з цим розберуся.
– Як?
…розбий ті кляті трубки…
– Ні ти, ні будь-хто інший не заходьте всередину, – сказала вона. – Та штука зробить усю лікарню заразною.
– Стій, Рейвен!..
Вона відключилася.
Відчула, що Алексі підбирається ззаду.
– З ким ти говориш?
Рейвен кинула телефон і вхопила трубки з кейса.
– Що сталося, Нікі? Чому ти встала з ліжка?
Вона повернулася до нього.
– Ти маніпулював мною. Я знаю, що ти мене покинеш.
– Неправда. Я заберу тебе з собою у схованку. У мене купа грошей. Ми будемо разом, і довго.
Рейвен піднесла одну
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Притулок пророцтв», після закриття браузера.