Читати книгу - "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"

 Уранці я прокинулася немов на вершині блаженства. Солодко потягнувшись, навіть не розуміла, чому мені так добре і спокійно. Почувалася якось по-іншому, по-особливому. Розслаблено й умиротворено. Мені ніби снився приємний сон. Була сповнена сил і надії. 

 Але я прокинулася одна.   

Коли зрозуміла це, все навколо раптом потьмяніло. У серце закралася безпричинна тривога. Мін все-таки пішов. Зник, так само, як і з'явився, немов він був лише частиною сну. Може, я дійсно бачила сон? Де закінчувалася реальність, і де починався цей сон? Я не пам'ятала, як і коли лягала спати.   

 Ні, він знову мене кинув. Адже Мін так і сказав, що піде, і я ніколи його більше не побачу. Ніч, проведена разом, мої слова про те, що мені все одно, хто він, не втримали його.  

 Дурна Джи Йон.   

 Я закуталася в ковдру з головою. Було себе дуже шкода, але не могла навіть плакати. Ні, я була жалюгідною. І я сама винна.  

 Змусивши себе піднятися з ліжка, поплелася в душ. Трохи заспокоївшись, спробувала привести себе до ладу, просушила феном волосся.   

 У цьому готелі такий гарний шампунь. Волосся від нього немов змінилося і здавалося густішим.   

 Байдуже глянувши на себе в дзеркало, не повірила спочатку своїм очам. Я очікувала побачити втомлене, трохи опухле обличчя, але виявила у відображенні зовсім іншу себе. На мене дивилося свіже помолоділе личко, немов я вийшла з салону краси. Мені здавалося, що навіть мої зморшки, які починали з'являтися, розгладилися за одну ніч. А волосся? Хіба це моє волосся? Я все ще сплю? Воно дійсно стало густішим і м'якшим. Адже я пам'ятаю, в якому стані було моє волосся. Що це за шампунь такий? Але до біса шампунь, а з обличчям що? Я щодня бачу себе в дзеркалі.  

 Я нічого не розуміла. Як таке може бути? Але ж це я.   

 Коли спустилася у фойє і зустрілася зі своїм босом, перше, на що він звернув увагу, то це на те, що я виглядаю приголомшливо, чим чимало мене збентежив. Він витріщався на мене, немов бачив уперше. Усе говорив, що вчора я здавалася втомленою і розбитою, але зараз навіть погарнішала. Повітря Європи пішло мені на користь.  

 Я могла йому тільки пригнічено усміхатися і відповідати ввічливими легкими поклонами. Мені ще не вистачало нав'язливої уваги мого шефа. У мене на душі й так творилося незрозуміло що. Я справді почувалася відпочилою та сповненою сил. Мені здавалося, що навіть зір мій став кращим. Хоча, ні. Мені так не здавалося. Він став набагато кращим.  

 В аеропорту під час перевірки паспортів мене довго розглядав працівник митниці, ніби не міг повірити, що мені тридцять п'ять. А я все бентежно усміхалася, бачачи його сумніви. Справді, зараз я дуже відрізнялася від свого зображення на фото в закордонному паспорті.     

 У літаку раз у раз зазирала в дзеркальце, уважно і здивовано розглядаючи своє обличчя. Раніше мені потрібно було витратити чимало часу, щоб мати гарний вигляд, використати всі хитрощі і премудрості сучасної косметичної індустрії, але зараз на мені не було ані грама косметики, навіть пудри. Я лише підфарбувала вії, хоча й цього робити не потрібно було. Як і волосся, вони стали густими, довгими і чорними. Неймовірно, але я бачила це на власні очі. Вщипнула себе за щоку. Може, сплю? Ні, я не спала. Було боляче. Адже уві сні не відчуваєш болю. Погладила місце на щоці, за яке себе вщипнула і, закривши пудреницю, відкинулася в кріслі.  

 Бос усе намагався приділяти мені увагу, щось розповідав, але я пропускала це повз вуха. Подумки прокручувала те, що зі мною сталося за останні години. Дивні речі. Зустріч із Міном, який майже не змінився, який виглядає практично, як і сімнадцять років тому. Ми провели ніч разом, і це була чарівна ніч. Його зникнення. Мені раптом стало погано. Як він усе ж таки зайшов у мій номер? Може, і не було ніякого Міна? Тоді, хто це був? Я божеволію.   

 Ні, я виглядала так завжди. Просто останнім часом занадто втомилася, не висипалася, погано і невчасно харчувалася.   

 А вчора що: за одну ніч відпочила і набралася сил?   

 Ніч із чоловіком повернула мене до життя і змусила сяяти зсередини. Але, якщо будуть наслідки? Якщо все це було сном, наслідків не буде. Якщо ні - у мене, можливо, буде дитина. Дитина Міна.  

 Ця думка лякала і водночас... Я відвернулася від боса, глянувши в ілюмінатор на пухнасті білосніжні хмари і прозоре блакитне небо. По щоці покотилася сльоза. Я зрозуміла, що хочу цю дитину. Зі мною залишиться частинка Джи Міна. Це буде подарунок долі для мене. Отже, так мало статися.  

 Повернувшись до свого колишнього життя, прислухалася до себе. Мені здавалося, що я стала новою людиною. Щось немов змінилося в мені, змінилося ставлення до багатьох речей і до себе самої. Усі мої знайомі говорили мені, що я повернулася з Європи іншою людиною, погарнішала, просто розцвіла. Багато хто навіть підозрював, що я закохалася і з кимось почала зустрічатися. Інші мої знайомі цікавилися, якою косметикою користуюся або в який салон ходжу, які процедури роблю. Невже я настільки змінилася?   

 Я вхопилася за думку про те, що просто знову закохалася, і це дарує мені крила. Хоча почувалася часом спустошеною і самотньою, коли думала, що ніколи більше не побачу Міна. Іншими чоловіками я не цікавилася.   

 Мені все частіше спадала думка про вагітність, яка мене вже не лякала. Я з нетерпінням чекала можливості перевірити це. Старалася не забігати вперед, поки не дізнаюся. Як буду жити і справлятися зі своїми труднощами, проблемами, з якими доведеться зіткнутися, намагалася не думати про це. Подумаю, коли дізнаюся. У будь-якому разі, я прийняла рішення, що не позбудуся цієї дитини.