Читати книгу - "Беру свої слова назад"

class="book">І «Красная звезда» визначила винуватця. Вона наводить думку генерал-полковника В.І. Кузнєцова, який у той момент був генерал-лейтенантом, командувачем 3-ї армії Західного фронту: «Кузнєцов повідомив, що вважав невірною вказівку Кулика про організацію 24 червня контрудару частинами армії в загальному напрямку на Гродно-Сувалки з метою забезпечення з півночі ударної групи фронту у складі 10-ї армії і мехкорпусу Хацкелевича. Справа в тому, що корпус мав тоді пального всього на півтори заправки, авіація фронту була розгромлена, фланги фронту відкриті».

Отже, «Красная звезда» в усьому винуватить Маршала Радянського Союзу Г.І. Кулика, це нібито він віддавав накази на проведення самогубного наступу.

Але цей номер у товаришів з «Красная звезда» не пройде. Маршал Радянського Союзу Кулик Григорій Іванович дурну Директиву No 3 не підписував. Під цією злочинною директивою, яка занапастила Червону Армію і весь Радянський Союз, стоять три підписи. У тому числі й підпис Жукова.

– 6 -

Цікаво, як сам Жуков оцінює цей документ і кого звинувачує.

«Слід вказати ще на одну помилку, допущену Головним Командуванням і Генштабом, про яку я вже частково казав. Мова йде про контрнаступ згідно з Директивою No 3 від 22.6.41 року. Ставлячи завдання на контрнаступ, Ставка Головного Командування не знала реальної обстановки, що склалася під кінець 22 червня. Не знало обстановки й командування фронтів. У своєму рішенні Головне Командування виходило не з аналізу реальної обстановки й обґрунтованих розрахунків, а з інтуїції і прагнення до активності без урахування можливостей військ, чого в жодному разі не можна робити у відповідальні моменти збройної боротьби» (Спогади та роздуми. М., 1969. С. 264).

Мене знову і знову вражає неповторна відчуженість Жукова: це все вони, Ставка Головного Командування і Генштаб, допустили непрощенні помилки. А сам геніальний начальник Генерального штабу, який директиву підписав, тут зовсім ні при чому. І Жуков тут же вичитує Ставці Головного Командування і Генеральному штабу: не можна так, дорогі товариші! Не можна! У відповідальні моменти збройної боротьби треба діяти інакше!

Тим часом немає чого звинувачувати «Ставку Головного Командування» за директиви, віддані 22 червня, бо зазначена Ставка була створена 23 червня. І сам Жуков нам про це повідомив.

Головним же автором Директиви No 3 Жуков виставляє Сталіна. Сталін нібито, не питаючи порад у великого полководця, все сам вирішив і наказав поставити підпис Жукова... Хоча сам Жуков розповідає, що 22 червня бачив Сталіна розгубленим і пригніченим. Але розгублена і пригнічена людина, яка не знає, що робити і що здійснити, не може бути наполегливою.

Але головне навіть не в цьому.

Жуков розповідає нам про якийсь контрнаступ, хоча в Директиві No 3 немає такого терміну. Ні про який контрнаступ тоді мова не йшла. І навіть офіційна «Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. 1941-1945» змушена визнати, що війська кинули не в контрнаступ, а в наступ, який потім вилився в невдалі контрудари. Іншими словами: задум був один, а результат інший. А Жуков каже про те, що спочатку задумувався контрнаступ.

Чи велика різниця?

Велика.

«Контрнаступ - перехід від оборони в рішучий наступ з метою остаточного розгрому наступаючого противника, ослабленого в попередніх боях і без здатності до розвитку успішного наступу. Контрнаступ на відміну від звичайного наступу готується в ході оборонних боїв і битв, коли оборонці в максимальному ступені виснажили і знекровили наступаючого ворога» (Короткий словник оперативно-тактичних і загальновійськова слів (термінів). М., 1958. С. 142).

Офіційний варіант історії, як ми бачили вище, каже не про контрнаступ, а про наступ. І тільки з книжки Жукова можна дізнатися, що військам було поставлене завдання саме на контрнаступ. Сенс брехні Жукова ось до чого зводиться. Термін «контрнаступ» передбачає відповідні дії. Але їх не було. Командування Червоної Армії кинуло Північно-Західний, Західний і Південно-Західний фронти в наступ на територію противника, намагаючись діяти за передвоєнними наступальними планами (бо інших не було). Обидва агресори, і червоний, і коричневий, наступали одночасно. Але у Гітлера була перевага: він рубанув першим. І ще: радянський наступ готувався на початок липня 1941 року. А його наказали розпочати 23 червня. Але в самий останній момент перед будь-якою грандіозною дією існує момент повної неготовності. За годину до фінального матчу всі хокеїсти - в роздягальні без штанів. За день до весілля - суєта, метушня, столи не накриті, а пиріжки ще пекти не починали. За два тижні до раптового удару по противнику мільйонні маси військ - у вагонах, на дорогах або в прикордонних лісах, мільйони тон боєприпасів, палива, запасних частин - у дорозі, системи зв'язку мирного часу вже не діють, а системи зв'язку військового часу ще не діють , штаби вже таємно знялися з місць постійної дислокації, але ще не розгорнулися повністю на командних пунктах воєнного часу, машини - в останньому ремонті, танкові двигуни розібрані, йде налагодження, підгонка, доведення.

Гітлер застав Червону Армію точнісінько так, як убивцю застають в останній момент перед злочином. Коли глушник, затвор, магазин, набої розкладені на столі. Коли в дулі шомпол з тугою ганчіркою.

– 7 -

Використовуючи брехливий, недоречний в даному випадку термін «контрнаступ», Жуков намагається створити ілюзію того, що дії Червоної Армії були відповіддю на напад. Але відповіддю на вторгнення Гітлера в тій ситуації могли бути тільки оборонні дії більшої частини радянських військ на головних напрямках у сполученні з контрударами меншої частини військ. І тільки вимотавши і знекровивши противника, головним силам можна було йти вперед на Варшаву, Берлін, Відень, Бухарест і Париж. Ось це й було б справжнім контрнаступом.

Але противник не був виснажений і знекровлений у попередніх боях, не був позбавлений можливості наступати. Така спроба не робилась і першими директивами Верховного командування не передбачалася. Червону Армію кинули не в контрнаступ, попередньо вимотавши противника обороною, а в звичайний наступ, яий вилився в неорганізовані зустрічні битви.