Читати книгу - "Північний вітер"

Ні, Еммі. Ви помиляєтеся. Немає Марлен, і взагалі нікого немає. Мені потрібно трохи пригальмувати, трохи відпочити. Минулі тижні й місяці були виснажливими. Мені потрібен відпочинок.

Хвилину потому

RE:

Відпочинок від мене?

П’ять хвилин потому

AW:

Відпочинок від мене! Я напишу за кілька днів. Обіцяю!

Три дні потому

Тема: Мені бракує Лео!

Привіт, Лео. Це я. Знаю, що Ви не вдома, Ви відпочиваєте від себе. Як це робиться? Мені цього теж хотілося б. Мені зараз терміново потрібен відпочинок від самої себе. Проте замість цього я займаюся собою та знущаюся над собою. Лео, я маю Вам дещо розповісти. Насправді я не маю цього робити і взагалі недобре, що я це роблю, але не робити також не можу. Лео, я раптом відчула себе вкрай нещасною. А знаєте чому? (Ви радше не хочете цього знати, але нічого не вдієте, на жаль.) Я нещасна без Вас. Щоб бути щасливою мені потрібні листи від Лео. Для повного щастя мені бракує листів від Лео. На моє нещастя, щоб бути щасливою я маю отримувати листи від Лео. Відтоді як я почула Ваш голос, мені бракує Вас утричі більше.

Вчорашній вечір та кілька годин вночі я провела з Мією. То була перша приємна зустріч із нею за багато років. Знаєте, чому? (Знаю, це паскудство, але мусите вислухати.) Зустріч була приємною, бо я була нещасною. Мія каже, що я такою була завжди, але призналася у цьому собі та їй лише зараз. За це вона мені вдячна. Сумно, адже так?

Мія вважає, що я певним чином, письмово тобто, закохалася у Вас. Вона каже, що я не можу без Вас жити або принаймні бути щасливою. Вона каже, що може це навіть зрозуміти. Хіба це не жахливо? Лео, але ж я кохаю свого чоловіка. Щиро кохаю. Я сама обрала його, його самого та його дітей, його та наших дітей. Я хотіла саме цю родину й аніяку іншу — до сьогодні. Були деякі трагічні обставини, про які я Вам іншого разу розповім. (Ви помітили, я цілком добровільно розповідаю про свою родину?) Бернард ніколи мене не розчаровував і не розчарує. Ніколи, ніколи, ніколи! Він дає мені цілковиту свободу, виконує будь-які забаганки. Він дуже освічений, некорисливий, спокійний і приємний чоловік. Звісно, з часом нас обох поглинула рутина. Життя плине, бракує сюрпризів і несподіванок. Ми знаємо одне одного як свої п’ять пальців, між нами немає таємниць. «Можливо, тобі якраз і бракує таємниці. Можливо, ти закохалася в цю нову таємницю», — сказала Мія. «Що ж мені робити? — питаю я. — Я не можу зробити з Бернарда нову для себе таємницю». Лео, що скажете? Можу я зробити з Бернарда нову таємницю? Можна з восьми років шлюбу зробити нову таємницю?

Лео, Лео, Лео. Мені раптом зробилося так важко, так тоскно. Мені нічого не хочеться, мені бракує радості. Мені бракує одного-єдиного — мого Лео. Я не знаю, що тепер буде. Я не хочу знати, що тепер буде. Мені однаково. Головне, щоб Ви знову мені писали. Завершуйте хутчіш відпочинок від самого себе, повертайтеся до мене. Я хочу знову пити з Вами вино. Я хочу, щоб Ви знову бажали мене цілувати. (Німецькою так можна сказати?) Мені не потрібні справжні поцілунки. Мені потрібен той, хто в деяких ситуаціях неодмінно захоче мене цілувати. Захоче настільки, що йому не залишатиметься нічого іншого, як мені про це написати. Мені потрібен Лео. Я видаюся собі такою самотньою із пляшкою віскі. Я вже так багато того віскі випила. Ви помітили, адже так? Яким було би з Вами моє життя, моє буття? Скільки часу Вам хотілося б мене неодмінно цілувати? Тижні, місяці, роки, до скону? Я знаю, що не маю так думати. Я щаслива у шлюбі. Проте відчуваю себе такою нещасною. Це протиріччя, здається мені. Протиріччя — це Ви, Лео. Дякую, що вислухали. Я вип’ю ще трохи віскі.

Добраніч, Лео. Мені Вас так бракує. Я цілувала б Вас наосліп. Так, я цілувала б Вас наосліп. Просто зараз.

Два дні потому

Тема: Жодного слова

На вулиці тридцять градусів і жодного слова від того, хто відпочиває від себе. Я знаю, що мій позавчорашній лист був на межі Вашого больового порогу. Я Вас замучила? Лео, повірте, то був віскі! Віскі та я. І те, що сховане в моїй душі. Віскі витягло це назовні. Тужу за Вами.

Еммі.

Наступного дня