Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

Підходячи до місця, де було організовано, просто таки, чарівну зону для романтичної вечері, думала хто ж допомагав Артему. Напевно Грицько, недаремно ж ми корову вчора з паші забирали. 

Можливо ще й Стас допомагав. На рахунок Тимура маю сумнів, вони як не як суперники по парі. 

Хоча і останній наче самоусунувся від спроб зі мною зав'язати стосунки, але це мене ще більше почало насторожувати. Щось тут не так. Не можу я повірити, що вони, як добрі саморитянини, анулювали парі. 

А якщо і так, то яка причина? І Артем розпочав, навпаки зі ще більшою завзятістю, біля мене крутитися. От зі всіх сторін мене опікає і майже нікого не підпускає. Дивно.

Але повернемося до нашого місця вечері. Я очікувала максимум прихований кошик для пікніка у альтанці біля озера. Та побачене переплюноло всі мої очікування.

Все ж таки Артем знає мене з самого маленького віку, та що приховувати, він мене в підгузках бачив, як і свою сестру. Надіюсь хлопець не надто буде згадувати про наші з Лєрою походеньки пішки під столом. 

І звичайно ж він добре знав, що після прогулянки я буду несамовито хотіти їсти, а отже без вечері не міг мене залишити. Це було б останньою його страшною помилкою, ще й після інциденту з коровою. Не факт, що цілий та неушкоджений залишився. Я неодмінно про це подбала б.

Не потрібно будити звіра у такій тендітній та ніжній дівчині як я.

А постаралися вони на славу. Хто б не був задіяний у скоєнні цього сюрпризу.

У затишному куточку застрелений плед, кинуто кілька маленьких подушок. Ого, навіть антимоскітний ліхтарик не полінувалися притягти. 

Когось косарки покусали, чи що? Так перейнялися через комах.

Як ми все будемо тягти додому?

А дрібні осередки світла, розставлені на пледі, які я помітила ще на відстані, виявилися, нічим іншим, як імітацією свічок. Такі ліхтарики є у мене та Лєри. Більше за все вони їх і взяли. 

Це добре що здогадалися використати їх, а не звичайні аромасвічки, не дуже мені подобаються ті запахи. А тут природа така чудова, зі своїми неповторними свіжими ароматами. Навіщо природність псувати штучним? 

І з питання безпеки вони краще, адже на кориткий час все було без нагляду. Той хто все тут розташував сховався від нас не так давно. Я ще думала, що за мамонти у нас тут завелися, так кущі ходили ходором. А це наш помічник тікав, щоб бути не поміченим.

З продуктів були не тільки фрукти, солодощі та сік, а й нормальна їжа з якою можна насититися. Я не пташечка, щоб по три зернятка вдень харчуватися, а молодий зростаючий організм. Отже мені потрібне м'ясо і не тільки.

Вже коли вгамували свій голод, спустошивши лотки з-під салату та смаженого м'яса, я відчула себе доброю. Ну прямо фея з крильцями, те що вередлива то таке, нічого страшного.

Ми неспішно спілкувалися не зачіпаючи серйозних тем. Але все ж таки мій терпець увірвався. Цікавість мене так і роздирала. Я мусила вгамувати і цей голод.

- Якщо не секрет, хто придумав та організував усю цю красу? - обвівши простір руками, примружившись почала допит, ніскільки не гірше ніж досвідчений слідчий. - Чи не Грицько часом?

- Ідея тільки моя і нічия інша, - підняв руки догори, ніби показуючи "я криштально чистий перед тобою", - а от організацією саме на місці займався Грицько, я йому пояснив що має бути і як.

- І що справився він із завданням?

- На всі сто, - блиснув задоволеною посмішкою і потягнувся до фруктів.

- Це ми тому ганяли вчора Мурку по паші, як скажені? - на рахунок "скажених" я відверто прикрасила.

- Ага, - жуючи винаград підтвердив, а потім наче про щось згадавши, направив на мене палець, - тільки скаженою була ти одна, я з Муркою були, що не є, сама адекватність.

- Ну вже знаєш...

- Що правда, то не гріх.

І сміється так спокусливо. А я тільки і пихтіла, як той їжачок. І собі взяла скубати виноград. Потім правда додала.

- Між іншим, у мене був великий та серйозний стрес через це.

- Можеш бути спокійна, за це понесли вже покарання.

Урочисто зазначив, навіть груди вперед виставив, ніби це його особиста заслуга. А через деякий час мовчання доповнив.

- Хтось же мав відповісти за твої страждання біля "небезпечної для здоров'я тварини", - він ще глузує з мене цитуючи мої слова, кинуті зопалу.

- І ти вирішив, що хай це буде Грицько, -  хмикнувши підбила я підсумки.

- Ну не я ж своєю чарівною персоною, - от же позер.

Але що можу зазначити - він мене приємно здивував. І на кілька поцілунків заслужив. Так і бути сьогодні я йому пробачаю, хай знає яка я добра.