Читати книгу - "2. Таємниця старого млина, Yana Letta"

Дід Федір повільно встав.

— Нічого ви не зможете.

Він подивився на них суворо.

— Діти, не лізьте туди.

— Але ж…

— НЕ ЛІЗЬТЕ.

Дід підняв люльку і різко загасив її.

— Бо якщо будете лізти туди, куди не треба…

Він ще раз пильно подивився на Максима.

— …то й воно полізе до вас.

Настала глибока тиша.

Максим відчув, як у нього побігли мурашки по спині.

Соломія стиснула блокнот у руках.

Тимко нервово кашлянув.

Іван ледь не впустив кепку.

— От і все, — тихо сказав дід Федір. — Ідіть собі.

І він повернувся до своєї хати.

Двері гучно зачинилися за ним.

Слідопити стояли мовчки.

Навіть Бублик не ворушився.

Тільки його хвіст повільно рухався з боку в бік.

Наче він теж відчував, що це вже серйозно.

Максим першим порушив мовчання.

— Ну…

— Ну, от і все, — пробурмотів Іван. — Тепер я офіційно наляканий.

Соломія впевнено закрила блокнот.

— Це означає, що там справді щось сталося.

— І хтось не хоче, щоб ми це знали, — додав Максим.

Тимко почухав потилицю.

— Але якщо навіть дід Федір відмовляється говорити, то що нам робити?

Максим подивився на млин.

— Ми самі знайдемо відповідь.

Іван закотив очі.

— Ну звісно! Звісно! Як же інакше!

Максим глянув на Бублика.

Кіт не зводив очей з млина.

Він щось знав.

І зовсім скоро вони це дізнаються теж.