Читати книгу - "Антирадянські історії"

Судячи з біографії Дмітрія Сабліна, його бурхливе номенклатурне життя було звивистим — від допомоги окупантам в Ічкерії до конкурсів краси. Від заяв «в Україні буваю двічі-тричі на місяць, у Маріуполі — п’ять-сім разів на рік» до позбавлення в 2013 році звання «Почесний громадянин Маріуполя», в якому він народився 47 років тому. Часу на читання книжок сенаторові не вистачав, тому він знати не знає, що справжнє ім’я імператриці Єкатєріни II, яка народилася в 1729 році у прусському місті Штеттін і правила Російською імперією 32 роки, Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg.

У 1744 році вона, цербстська принцеса разом із матір’ю була запрошена у Росію для одруження з Пєтром Фьодоровічем, який доводився їй троюрідним братом, оскільки мати майбутньої російської імператриці Йоганна Єлизавета доводилася двоюрідною тіткою майбутньому імператорові Пєтру III. А оскільки в ті часи монарші двори дружили й укладали між собою вигідні і здебільшого політичні шлюби, то родовід Йоганни Єлизавети, своєю чергою, сходить до Крістіана I, короля Данії, Норвегії та Швеції, першого герцога Шлезвіґ-Ґолштейнського і засновника династії Ольденбурґів.

До 16 років, поки вона не стала дружиною майбутнього імператора, принцеса здобула шикарну освіту, знала кілька мов, вивчала музику і танці, географію та богослов’я. Ініціатор одруження майбутнього Пєтра III і майбутньої Єкатєріни II — імператриця Єлізавєта Пєтровна, позашлюбна донька імператора Пєтра I та його коханки, а згодом — імператриці Єкатєріни I.

Товариш Саблін з’їхав би з глузу, якби точно знав, як звали дружину Пєтра I. А звали її Марта Самуїловна Скавронская, у шлюбі Крузе, після прийняття православ’я вона стала Єкатєріною Алєксєєвною Міхайловою. За однією версією вона латиського походження, за іншою — естонського. Мати Марти, овдовівши, віддала дочку служницею в сім’ю пастора Ґлюка, де її нібито навчали грамоти і рукоділля.

За іншою версією, до 12 років дівчинка жила у своєї тітки Анни-Марії Вєсєловскої перш ніж потрапити в сім’ю Ґлюка. На жах товариша Сабліна, доля Єкатєріни I вельми своєрідна і дещо потворна. Овдовівши на другий чи третій день, майбутня імператриця, а поки просто Марта Крузе, після захоплення російською армією шведської фортеці Марієнбурґ, стала коханкою фельдмаршала Боріса Пєтровіча Шерємєтьєва, потім її відбив друг Пєтра I Алєксандр Мєншиков, у якого її потім відібрав сам імператор.

Так, упродовж 23 років Пьотр I, який на той час очолив Російську православну церкву, мав при живій дружині Євдокії Лопухіній коханку, яка народила йому 11 дітей, із яких живими залишилися двоє — Анна і Єлізавєта. Але і це ще не все, товаришу Саблін. Після смерті імператриці Єлізавєти Пєтровни 25 грудня 1761 імператором був проголошений Пьотр III, який правив Росією 186 днів.

При народженні майбутнього російського імператора звали Карл Петер Ульріх, він був онуком Пєтра I, сином цісарівни Анни Пєтровни і герцога Гольштейн-Ґотторпського Карла Фрідріха. По батьківській лінії він був онучатим племінником шведського короля Карла XII, і спочатку його виховували як спадкоємця шведського престолу. Мати хлопчика померла невдовзі після його появи на світ, застудившись під час фейєрверку на честь народження сина.

В 11 років він втратив і батька. Після його смерті виховувався в будинку свого двоюрідного дядька по батьківській лінії, єпископа Адольфа Ейтинського (згодом — короля Швеції Адольфа Фредеріка). У дитинстві з майбутнім російським царем погано поводилися, жорстоко карали, неодноразово сікли, безліч разів хлопчика ставили колінами на горох. Вихователі мало піклувалися про його освіту: до 13 років він лише трохи володів французькою мовою.

Карла Петера Ульріха привезли в Росію, охрестили у православ’я під іменем Пєтра Фьодоровіча і в 1745 році його одружили на принцесі Єкатєріні Алєксєєвні (з народження Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербстська), майбутній імператриці Єкатєріні II.

А ще був Іван VI, російський імператор із Брауншвейзької гілки династії Романових, правив з жовтня 1740 до листопада 1741, правнук Івана V. Перший рік свого життя він правив формально за регентства спершу Бірона, а потім власної матері Анни Лєопольдівни. Імператор-немовля був скинутий Єлізавєтою Пєтровною. Він провів майже все життя у в’язницях, в одиночних камерах, а в 23-річному віці, за царювання Єкатєріни II, був убитий охороною.

А ось ще — Анна Івановна — російська імператриця з династії Романових. Герцогиня Курляндії і Семигалії. Друга донька царя Івана V (брата і співправителя царя Пєтра I) та цариці Парасков’ї Фьодоровни. У 1710 році її видали заміж за герцога Курляндського Фрідріха Вільгельма; овдовівши через 2,5 місяці після весілля, залишилася в Курляндії. Після смерті Пєтра II була запрошена в 1730 році на російський престол Верховною таємною радою. Цариця Єкатєріна Івановна — донька царя Івана V та цариці Парасков’ї Фьодоровни Салтикової, старша сестра імператриці Анни Івановни, племінниця імператора Пєтра I, у заміжжі герцогиня Мекленбурґ-Шверинська.

За велінням Пєтра I в 1716 році вийшла заміж за герцога Мекленбурґ-Шверинського Карла Леопольда. Цей шлюб був викликаний політичними міркуваннями — Пьотр I хотів союзу з Мекленбургом для охорони від шведів морського торговельного шляху. Спочатку Карл Леопольд сватав сестру Єкатєріни Анну, вдову герцогиню Курляндську, але пізніше Пьотр призначив йому нареченою саме Єкатєріну. Велика княгиня Анна Лєопольдовна, з народження Елізабет Катаріна Крістіна, принцеса Мекленбурґ-Шверинська — Elisabeth Katharina Christine, Prinzessin von Mecklenburg-Schwerin — правителька (регентша) Російської імперії з 9 листопада 1740 до 25 листопада 1741 при малолітньому імператорові Івані VI з Мекленбурзького дому.

Упродовж XIX століття монарший престол посідали представниці німецьких монарших домів, вони ставали матерями і бабусями чергових російських імператорів. Алєксандр I в 1793 році одружився з Луїзою Марією Авґустою Баденською, Louise Marie Auguste von Baden, яка у православ’ї взяла ім’я Єлізавєта Алєксєвна, донькою маркграфа Баден-Дурлахського Карла Людвіґа Баденського й Амалії, уродженої принцеси Гессен-Дармштадтської. У 1817 році одружилися Микола I із принцесою Прусською Шарлотою, Friederike Luise Charlotte Wilhelmine von Preußen, донькою Фрідріха Вільгельма III, яка взяла після переходу в православ’я ім’я Алєксандра Фьодоровна. Подружжя доводилося одне одному четвероюрідними братом і сестрою (мали спільних прапрадіда і прапрабабусю).

Її син Алєксандр II (роки царювання 1855–1881) у 1841 році побрався з юною принцесою Максиміліаною Вільгельміною Авґустою Софією Марією Гессен-Дармштадтською, Maximiliane Wilhelmine Auguste Sophie Marie von Hessen und bei Rhein, дочкою великого герцога Людвіґа II Гессенського. У православ’ї наречена взяла ім’я Марія Алєксандровна.

Наступний імператор, Алєксандр III (роки царювання 1881–1894), був одружений з Даґмарою Данською, Marie Sophie Frederikke Dagmar, донькою данського короля Крістіана IX, після переходу в православ’я Марією Фьодоровною.

Їхній син Ніколай II (роки царювання 1894–1917) 14 листопада 1894 року в палацовій