Читати книгу - "ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ, Нікіфор Гірняк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
[10] Ген. Удовиченко в праці «Україна у війні за державність» на ст. 141-142 пише: «Коротке примусове перебування галицьких стрільців у складі Червоної Армії не тільки не розклало їх духових сил і не знищило національного почуття, але навпаки, після всього пережитого, ці якості в них ще більше змінилися та скристалізувалися». Так само оцінює галичан ген-хор. М. Крат у статті «Різними шляхами», надрукованій в «Бюлетені ОбВУА», додатку до «Народньої Волі» за 4 серпня 1955, ч. 30. Про поставу галицького стрільця в часі союзу з большевиками пишуть понад усі похвали ген. А. Кравс у своєму спогаді «За українську справу» й отаман В. Льобковіц у студії «Похід на Київ», яка досі ще не друкована — має вартість історичного документу. Вона є тимчасово в архіві УСС-а П. Постолюка. — Н. Г.
(обратно) 11[11] Дописка сотника-лікаря Д-ра Володимира Білозора на машинописі моєї праці. — Н. Г.
(обратно) 12[12] Про Крайову Раду й Раду Республіки, що їх І. Мазепа називає «самовибраними», він розповідає в своїй праці «Україна в огні й бурі революції», том ІІ, ст. 178-179. — Н. Г.
(обратно) 13[13] «Туркестанськими комуністами» ми називали тих галичан, які під час світової війни попали в московський полон і жили в Туркестані. Там по большевицькому перевороті вони стали комуністами, були членами РКП й беззастережно служили москалям. Вони, звичайно, були повсякчас по стороні Затонського, що виконував в Україні ролю московською губернатора від імени РКП. Вони здобували собі довір'я в Затонського навіть ціною братньої крови. Баран не належав до цієї групи, але в добі так зв. Галицької Соціялістичної Радянської Республіки тісно співпрацював з нею. — Н. Г.
(обратно) 14[1] Всі дальші заходи Уряду УНР, як: договір з Польщею і невдалий похід Пілсудського на Київ, шукання нових шляхів до збереження Української Держави з допомогою донських козаків полк. Фролова й ген. Перемикіна, спільний виступ на фронт і відступ у Польщу, Рада Республіки в Тарнові й інші заходи С. Петлюри були вже тільки аґонічним догоранням Української Держави, що закінчилося трагедією під Базаром. — Н. Г.
(обратно) 15[2] Колишній сотник-лікар УСС-ів д-р Вол. Білозор надрукував у 1921 р в органі Українського Лікарського Т-ва «Лікарському Віснику» простору студію п. з. «Слідами епідемій в УГА». В ній автор на підставі фактів, збережених у свіжій пам'яті, з питомою йому точністю з'ясував причини поширення епідемій, їх засяг та способи поборювання, спричинені ними втрати з військового погляду та підкреслив стратегічне значіння епідемій з дальшими політичними наслідками. — Н. Г.
(обратно) 16[3] Під час виїзду хворого Микитку заступав ген. Тарнавський. — Н. Г.
(обратно) 17[4] Пор. Ст. Шухевич — цит. твір, ч. ІІІ, ст. 137. Дм. Паліїв — «На чисту воду». Літопис Червоної Калини, 1930, чч. 6 і 7. — Н. Г.
(обратно) 18[5] Пор. І. Мазепа — «Україна в огні й бурі революції», ч. П, ст.84-85, 121-122, 156, 159, 178. — Н. Г.
(обратно) 19[6] Пор. Д. Долинський. «Борба українського народу за Волю і Державність». Накладом «Руської Книгарні», Вінніпеґ, Ман., ст. 228. — Н. Г.
(обратно) 20[7] В тому моменті я, звичайно, не був щирий з Хвилею. УГА разом з іншими стягами УНР боролася за Соборну Українську Державу. Але в переговорах з большевиками було недоцільно підносити цей момент, бо цим заздалегідь перекреслювалися б вигляди на успішність наших розмов. — Н. Г.
(обратно) 21[8] У Вінниці залишився голова Колеґії Шухевич, що лежав у лікарні порий на тиф. — Н. Г.
(обратно) 22[9] Таємні кур'єри СС-ів принесли з Вінниці двома шляхами текст нашого договору з большевиками Є. Коновальцеві. Він, як казав Курах, схвалив договір і доручив своїм старшинам помагати мені, бо я, мовляв, не почервонів». — Н. Г.
(обратно) 23[10] Статистичні дані про залишені галицькі частини подані в 6 і 19 розділі — Н. Г.
(обратно) 24[11] Протилежно до запевнень Хвилі, що радянський уряд України і КПбУ ратифікують цей договір, ні та ні друга установа цього не зробили, а на конференції наших делеґатів у Києві Затонський не визнавав цього договору. Через це ми в поточній мові відкидали назву «Червона Українська Галицька Армія» і називали, як і спершу, «Українська Галицька Армія» — Н. Г.
(обратно) 25[12] Про Краєву Раду й Раду
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ, Нікіфор Гірняк», після закриття браузера.
