Читати книгу - "Злочинна союзниця - імператриця? , Аліна Скінтей"

— Ти ж закохалася в нього, чи не так? — Даріас вимовив ці слова крізь стиснуті зуби.

Він злився, і не тільки на Естара, але й на саму Еліанору, хоча глибоко в душі знав, що не може її засуджувати.

Еліанора на мить завмерла, зустрічаючи його погляд. Вона не могла брехати Даріасу, все було очевидним. І хоча вона не вимовила ні слова, її мовчання говорило більше, ніж будь-яке зізнання.

— Що це означає? — знову пролунав його хрипкий голос, сповнений гніву.

Даріас дивився на неї, і в його очах палало запитання, на яке він не хотів знати відповіді, але все одно вимагав її.

— Естар закінчить відбір сьогодні, — повторила Еліанора, її голос тремтів, але вона намагалася тримати себе в руках. — Всіх претенденток відправлять додому.

Лейстер гірко посміхнувся, сповнений зневіри.

Він був не просто здивований словами Вальдестріс, він все ніяк не міг їх переосмислити, усвідомити, прийняти. Всередині нього все горіло, випалюючи найболючими способом всі його нутрощі, серце. Вогонь ледь не буквально розтікався по його венах, капілярах. Чи очікував він подібного від Еліанори, десь глибоко в душі - так, але вірити в дійсність того, що вона вчинила - він відмовлявся.

Еліанора стрепенулася, ніби слова Даріаса перетворилися на кинджали, що безжально впивалися в її серце. Вона відчула, як важко стало дихати, як усередині все скрутилося від болю і сум'яття. Лейстер знав, як завдати найглибшої рани, бо він розумів її, як ніхто інший.

— Ти справді віриш у те, що він обрав саме тебе? — продовжував Даріас, і його голос був тепер схожий на лід, який пронизував її душу. — Еліаноро, отямся! Що буде з його почуттями, коли він дізнається, хто ти така насправді? Гадаєш, його любов настільки сильна, що зможе проковтнути твою брехню, твою витівку?

Еліанора стиснула кулаки, її руки трохи тремтіли, і вона ненавиділа себе за це. Вона вже й так почувалася зрадницею: її серце розривалося між двома людьми, між обов'язком і бажанням, між минулим і майбутнім. Вона хотіла виправдатися, пояснити щось, але слова застрягли в її горлі, а погляд Лейстера був сповнений такої гіркоти, що вона не могла знайти в собі сили сперечатися.

— Даріасе… — спробувала вона, голос зірвався на шепіт, і це ще більше розпалило його лють.

— Ні, не ти, це він тебе обікрав, Вальдестріс! — вигукнув Даріас, його очі виблискували гнівом і болем. — І коли він дізнається всю правду, коли зрозуміє, ким ти є насправді, ти благатимеш його про смерть. Розбите серце болить у рази сильніше, ніж будь-яке закляття.

Ці останні слова повисли в повітрі, немов отрута, що розтікалася її жилами. Еліанора стиснула медальйон на шиї, ніби шукаючи підтримки. Даріас мав рацію: серце, що билося в її грудях, було розбите вже не раз, і вона знала, що цього разу її чекає ще більше болю, бо вона справді закохалася. Еліанора не могла відмовитися від того, що відчувала до Естара, навіть знаючи чудово, що це було її найбільшою слабкістю.

— Тобі немає про що хвилюватися, ти отримаєш частину артефактів, як і домовлялися. Тому позбав мене нотацій. Ми не такі близькі, щоб я вислуховувала від тебе подібне.

Вальдестріс провела чітку лінію між собою та Лейстером.