Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

— Ложечку за маму,
— Ложечку за тата,
— Ложечку за Мурчика,
— Ложечку за брата.

— Ще пів ложки за бабусю,
— Стільки же, за дідуся...
***
— Пхаю кашу я в свій ротик —
Маю всіх нагодувати,
Тож, тримайсь животик.

На полі брані йде звичайне місиво: крики, стогін, дзвін металу. Цього року, як і зазвичай, погани пішли війною на нас, проте цього разу вони зовсім близько підібралися до воріт нашого поселення.

Натягую тятиву свого вірного лука. Цілюся.  Ложечку за — маму, постріл.  Ложечку за — тата, стріла знову вражає ціль. За братика — за другого, а ще сестричок четверо. І бабуся з дідусем. І псів я мав зі троє — за кожну ложечку каші в дитинстві, маю забрати душу ворога. Тому й летять мої меткі стріли у голови поганців. Як же їх батьки годували, тих поганів? Раз вони на чуже заряться...

Враз, мене помітили й зо три стріли ввіткнулися в груди, тіло пройняло болем, з рота кров.

— Пробач Мурчику, не встиг віддати тобі борг. Де ж твої очі Господи, раз дозволяєш такому порядку бути...