Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

Що варт то, що ми віднині

Звемось «сторожі порядку»,

А що варті всі надії

І ласка панська наостатку!

Все ми маєм! Нас злякались

Елементи неприязні,

Хоть недавно ще сміялись,

Що такі ми непоказні.

Все ми маєм, що нам треба,

Так, що більш нічо й бажати,

А ім’я велике наше

Вічно буде процвітати.

Ми лояльні! Ми за волю

Шабельками не рубали,

Що нам надано, ми смирно

І з подякою, приймали.

Ми тверді, бо, мов скала,

Стоїмо на віри грунті.

В вірі вся будучність наша,

А не в ворохобнім бунті.

Ми й учені! Ще дяки

Нас псалтир читати вчили;

З книг святих вся мудрість наша,

А плюєм ми на машини.

Ми великі! Сян, і Буг,

І Дністер наш безконечний -

Се границі наші! Тут

Ботокудський край сердечний!

В краї тім родина наша,

Ціль всіх наших праць і трудів,

О, тут стільки щирих серць,

Кілько щирих ботокудів!

Ми для свеї вітчини

Віддаєм без тіла душу,

Ми за ню в огонь підем,

В воду, найрадше - на сушу!

Вна багата щедротою,

Не залишить нас ніколи,

Ми також її не лишим

Аж доробимось поволи.

Доки молоком і медом

Ти пливеш, наш рідний краю,

Доки весело, в достатку

Череди твої іграють,-

Доти й ми тебе не кинем,

А хіба-бисмо здуріли

Аж тя доведем… туди…

До святої твеї ціли!»

Так писали в ті часи

Про діяльність ботокудів,

Так ширили наперед вже

Честь для їх великих трудів.

Але ж бо й ті труди справді

Страх які були невликі:

Вість о них останесь вічно,

Хоть вже з них нема й полики.

О преславні ботокуди,

Де ж я, бідний, слів найду,

Щоб як слід возвеличити

Вашу першу боротьбу!..

Ні давніше, ні пізніш ви

Не робили тілько стуку,

Як тоді, коли велася

Славна «битва за азбуку».

Як ви дільно там боролись

З неприязним елементом,

Як зливали поле битви,-

Та не кров’ю - атраментом!

Неприязні елементи,

Люд підступний і завзятий,

Ваші найлюбіші букви -

Йор, іри - вам хтіли взяти,

Ба не тільки йор, їри й ять -

Всю кирилицю забрати

Хтіли, а взамін накинуть

Альфабет латинський клятий.

Та й ще сміли величатись:

«Ми не вороги вам, де там!

Ми лиш просвітити хочем

Вас латинським альфабетом.

А й слова всі ботокудські

Найважніші: «стовп» і «хлоп»,

«Зрадник», «злотий пес», «підпора»,

«Ботокуда», «плосколоб»,-

Всі латинським альфабетом

Дуже добре мож писати,

Тільки що тоді письмо те

Вся Європа ме читати».

Але ви, мої герої,

Не далися тим здурити,

Бо вам преці йшло о тоє,

Щоб ся від Європи вкрити.

Та й притім ви добре знали,

Що вся ваша вартість людська,

Вся будучність, сила, слава,

Словом, жизнь вся ботокудська

В тій азбуці спочиває,

В йорах тих та ятях криєсь

І що скоро їх не стане,

То все парою розвієсь!

Тож ви сміло подоймили

В обороні їх прапор,

Сміло, твердо закричали:

«Згинем за йори, за йор!»

Ви три дні й чотири ночі

Безупинно так кричали,

А між тим підпори ваші

Три брошури написали.

Ах, брошури ті преславні,

Свідки боїв так грізних!

Три як сестри, а змістилось

Півчетверта мислі в них.

Там доказано доочне,

Що вся мудрість, всі науки

Всюди і у всіх народів

Починались від азбуки,

Що віднять комусь азбуку,

Се значить - його зіпхнути

Від освіти до варварства,

На путь тьми зо світла пути.

Що затим і ботокуда

Над всі скарби сього світу

Найвище цінить азбуку,

Бо азбука - то освіта.

Ба що більш, азбука - верх

Всеї мудрості й науки;

Вся наука й мудрість наша

Не йде дальше від азбуки.

Ви беріть си академ’ї,

І гімназії, і школи

Людовії - лиш азбуки

Нам не тикайте ніколи!

Так, не тикайте азбуки

Нам, кирилиці святої!

Ми за ню й на смерть готові,

Ми, азбучнії герої!

А латинських альфабетів

Ми не хочемо і знати,

Вни для нас недобрі, бо

Ми не вмієм їх читати!

Ах, брошури ті премудрі!

Досі ще вни по стріхах

Ботокудських ся валяють,

Де припав їх смрад і прах.

Мов гармати-стіноломи,

Вни на ворогів упали,

Наче бомба, все довкола

Розігнали, розметали.

Уступили вороги,-

Певно, то їх в серце ткнуло,

Що в тих трьох брошурах лютих

Півчетверта думки було!

Найсвятіше в чоловіка,

Сли він ботокуда хвацький,-

Крім азбуки, є святий

Обряд греко-уніатський.

Та-бо й обряд се хороший!

В нім зійшлись, як во дні оні

В Римі всі боги, з всіх вір

Щонайкращі церемоньї.

І таке його багатство,

І краса його такая,

Що ніхто го там докладно

В повній цілості не знає.

Чи клякати, чи стояти,

Чи раз, два, чи три дзвонити.