BooksUkraine.com » Війна Калібана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна Калібана"

146
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Війна Калібана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: ---. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 150
Перейти на сторінку:
спостерігала за ним, повернувшись спиною до марсіянки. Йому треба віддати належне: руки не трусилися. Крісьєн стояла в тиші, чекаючи поки він піднесе напій, немов хлопець був щеням якого вчать приносити іграшку. Коли він виконав прохання, вона дмухнула на поверхню чаю, відігнавши хмарку пари. Він обережно намагався не дивитися на Боббі.

- Ви ще щось бажаєте, мем?

Жінка посміхнулась. Скільки людей вбив цей хлопчик, просто брешучи їй? Вона ніколи достеменно не дізнається, як, власне і він сам. Але нічого кращого вона зробити не могла:

- Сорене, - звернулася хазяйка кабінету до нього, - вони ж дізнаються, що то був ти.

Це вже було занадто. Він обернувся через плече. Потім розвернувся, посміхаючись від неспокою і запитав, силуючись полонити її:

- Кого ви маєте на увазі?

- Їх. Якщо ти розраховуєш на їх допомогу у своїй кар’єрі то я воліла що б ти зрозумів що не варто.

Тип людей на яких ти працюєш? Варт їм дізнатися що ти схибив і ти для них ніщо. Провалів вони не треплять.

- Я…

- Як і я. Не залишай на столі особистих речей.

Вона побачила це в його очах. Майбутнє, яке він собі планував, заради якого працював, виліплював себе, витікало крізь пальці. Натомість поставало життя на базовій підтримці. Цього було замало. Цього було абсолютно не достатньо, проте це все правосуддя, яке вона могла винити нашвидкуруч.

Коли двері зачинилися, Боббі прочистила горло:

- Що з ним буде далі?

Авасарала сьорбала чай. Він був такий як треба, свіжий зелений чай, ідеально заварений – багатий смак, солодкуватий і ні на граму не гіркий.

- А кого це їбе? – запитала вона, - яхта «Мао-Квіку» відбуває за чотири дні. Часу небагато. А ми й купу не зможемо накласти без того, щоб про це дізналися погані хлопці. Я тобі надішлю список осіб, з якими мені потрібно випити, поснідати або випити кави до нашого відльоту. Твоїм завданням буде все це організувати.

- Я тепер ваш особистий секретар? – наїжачилась Боббі.

- Ти і мій чоловік це єдині живі люди які не намагатимуться мене спинити, - відказала Крісьєн, - ось куди мене загнали наразі. Це мало статися, і більш ні на кого я не можу покластися. Тож так, ти моя особиста секретарка. Ти моя охоронниця. Ти моя психіатриня. Все в купі. Ти.

Боббі нагнула голову, дихаючи через збільшені ніздрі. Її губи ворушилися і вона хитнула масивною головою: раз на ліво, потім направо потім повернула назад, в центр і відповіла:

- Вжучили вас.

Авасарала сьорбала чай далі. Вона мала б почуватися розбитою. Вона мала б бути в сльозах. Її надурили і відрізали від її ж влади. Жуль-П’єр Мао сидів отут, не далі ніж за метер і реготав про себе. Еррінрайт і Нґуєн і ще хто завгодно змовились. Вони її обдурили. Вона сиділа тут, смикала за нитки, роздавала послуги, вважаючи що робить щось реальне. Місяцями, можливо роками, - вона не помічала що сиділа в ящику.

Вони зробили з неї дурепу. Вона малася б бути приниженою. Натомість вона почувалася живою. Це була її гра, і якщо навіть половину гри пропущено, то це означає лиш одне – вони очікують на її програш. Немає нічого кращого, аніж бути недооціненою.

- В тебе є зброя?

Боббі ледь не розреготалася.

- Їм не подобається коли солдати Марсу швендяють біля Об’єднаних націй зі зброєю. Я маю їсти свій сніданок тупою ложковилкою. Між нами війна.

- Тоді нехай. Коли ми дістанемось яхти, ти вступаєш в обов’язки охорони. Відповідно тобі потрібна зброя. Я це для тебе організую.

- А ви можете? Тоді, при всій повазі, я б воліла мати мій костюм.

- Твій костюм? Який костюм?

- Коли ми сюди прибули, зі мною була силові обладунки підігнані під мій зріст. З них скопіювали відео з тим монстром. Вони сказали що передають його вашим хлопцям аби ті пересвідчились що відео справжнє.

Авасарала дивилася на Боббі і сьорбала чай. Майкл-Жон має знати де ті обладунки. Вона зателефонувала йому наступного ранку, організувавши доставку їх на борт яхти «Мао-Квіку» з під невинним написом на боці «ОДЯГ».

Вважаючи, що їй належить бути переконливою, Боббі продовжила говорити:

- Справді. Як дістанете мені зброю то я буду солдатом. Як дістанете мені мій костюм я стану супер героєм.

- Якщо він ще доступний, ти його отримаєш.

- Ну добре, - відповіла Дрейпер. Вона посміхалась. Вперше з часу зустрічі Авасарала її побоювалась.

Хай допоможе Господь тому, хто примусить тебе це одягнути.

 

Розділ двадцять-дев’ятий: Голден.

 

Тяжіння повернулося у той самий момент, коли Алекс увімкнув двигуни і Джим опустився на палубу вантажного відсіку при приємній половинній гравітації. Коли вже монстр опинився за бортом, поспішати було нікуди. Їм просто було потрібно відійти на якусь відстань, аби воно потрапило під струмінь вихідних газів, якими його буде розкладено на субатомні частки. Навіть протомолекула не може вціліти, коли її розкладають на іони.

Ну він як мінімум сподівався.

Торкнувшись палуби капітан намірявся увімкнути настінний монітор, аби переглянути картинку з кормових камер. Хотілося побачити як потвора згорить. Але в момент повернення ваги, розпечена до білого голка болю прохромила коліно. Він закричав і впав.

Амос підплив до нього, вимкнув магнітні черевики і почав опускатися на коліна:

- Кепе, ти в порядку?

- Ага. Тобто, на рівні я-вважаю-що моє-коліно-вибухнуло в порядку, так.

- Певно... Поранені суглоби значно менш болять при мікрогравітації, еге ж?

Голден хотів відповісти, коли чималий молот немов улупив в борт корабля. Корпус загудів як дзвін. Двигун «Росінанта» майже миттєво вимкнувся і корабель завалився в плоский штопор. Механік підвівся, його кинуло через шлюз до зовнішнього люку і вдарило об зовнішні двері. Голден ковзнув по палубі і зупинився біля переборки де його підняло на ноги, але коліно не витримало і склалося під ним з неймовірним болем. Він ледь не втратив свідомість.

Джим підборіддям у шоломі натиснув кнопку, і броня вкотила йому укол амфетамінів і знеболювального. Ще секунду коліно дошкуляло, а потім біль відійшла на дуже задній план, її стало легко ігнорувати. Лячний тунельний зір зник і шлюз став дуже яскравим. Серце застукотіло.

- Алексе, - запитав він хоча й сам знав відповідь, - що це було?

- Коли ми підсмажили нашого пасажьира, бомба у вантажному зірваласи, - відповів пілот, - серйозно пошкоджено відсік, зовнішню обшивку і

1 ... 78 79 80 ... 150
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"