Читати книгу - "Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Максиме, адже в тебе є кілька годинок затриматися? Я обід приготувала, шашлики посмажимо.
На мій подив, Самойлов раптово погоджується.
— Чудова ідея, я саме дуже зголоднів.
На мене навіть не дивиться, пакети біля порогу кладе.
— Давай усе в ту кімнату, — показую Максимові в бік, де раніше моя дитяча була. — Дякую тобі дуже. І не треба залишатися з ввічливості, якщо тобі не хочеться. Батьки все розуміють, — додаю пошепки.
— Все гаразд, Оль. У мене все одно вільні ці вихідні. Зайнятися нема чим. Потім дорогою на дачу заїду, заночую там, треба трохи прибратися, — пояснює він.
— А, тоді добре, — вимовляю розгублено.
Ми застигаємо у дверях, невідривно дивимося одне на одного. Мовчимо. Напругу, що зависла між нами, розриває звук двигуна автомобіля батька. Він сигналить, тому що позашляховик Макса перекрив заїзд у двір.
— Піду перепаркуюсь, — відмирає Самойлов.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська», після закриття браузера.
