Читати книгу - "Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал"

Люк - завжди гучний, але добрий. У нього золоті руки, коли йдеться про організацію чогось, навіть якщо це просто вечірка з настолкою. Кіліан - наївний, але світлий, його щирі жарти розряджали будь-яку напругу. Дон - мовчазний, але спостережливий, уміє бачити те, що інші ігнорують. Сайлос - вибуховий, але його лояльність відчувалася навіть тоді, коли він кривився від занадто «няшних» моментів.

А Кірон… Вона бачила його в іншому світлі. Бачила, як він намагається підтримати, але не тиснути. Бачила, як його очі ховали втому й щось глибше. Вона ще не розібрала що саме. Але щоразу, коли її погляд ставав відстороненим, він помічав. Між нею й некромантом доброї душі щось залишалося. Тонке, майже невидиме. Як павутинка на пальцях - не побачиш, але точно відчуєш.