Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

Сторінка 1 

Наступного дня після виступу, який вони виконали в місті , Андрій і його друзі зібралися у музичній кімнаті школи, щоб обговорити події останніх днів і свої плани на майбутнє.

"Це було неймовірно," - сказав Ілля, сидячи на стільці і розтягуючись. "Я досі не можу повірити, що ми змогли виступити без світла."

"Так, але ми зробили це," - відповів Гріша, посміхаючись. "І ми довели всім, що ми не боїмося перешкод."

"Я дуже пишаюся нами," - сказала Ліза, дивлячись на Андрія. "Але ми повинні бути готові до нових випробувань. Макс, Джек і Інна можуть спробувати щось ще."

"Вони більше не будуть нам загрожувати," - сказав Андрій, впевнено дивлячись на друзів. "Директор обіцяв вжити заходів, щоб захистити нас."

"Так, але ми повинні залишатися обережними," - додав Влад, малюючи щось у своєму блокноті. "Ми не знаємо, що вони можуть вигадати наступного разу."

В цей момент двері відчинилися, і до кімнати зайшла Інна. Вона виглядала роздратованою, але намагалася зберігати спокій.

"Привіт, хлопці," - сказала вона, усміхаючись. "Я просто хотіла сказати, що ваш виступ був неймовірним."

"Дякуємо," - відповів Андрій, дивлячись на неї з підозрою. "Але що ти тут робиш?"

"Я просто хотіла вибачитися за все, що сталося," - сказала Інна, зітхаючи. "Я зрозуміла, що помилялася. Я не повинна була втручатися у ваші плани."

"Справді?" - запитала Ліза, дивлячись їй в очі. "Або це просто чергова інтрига?"

"Ні, я справді хочу вибачитися," - відповіла Інна. "Я зрозуміла, що помилялася, і хочу виправити свої помилки."

"Ми почуємо твоє вибачення," - сказав Гріша, складуючи руки на грудях. "Але це не означає, що ми тобі довіряємо."

"Я розумію," - відповіла Інна, киваючи. "Я зроблю все можливе, щоб заслужити вашу довіру."

Після її відходу Андрій та його друзі обговорили ситуацію.

"Ви думаєте, що вона справді хоче змінитися?" - запитав Ілля, злегка нахмуривши брови.

"Не знаю," - відповів Андрій, зітхаючи. "Але ми повинні бути обережними. Ми не можемо дозволити собі довіряти їй одразу."

"Так, але якщо вона справді хоче змінитися, ми повинні дати їй шанс," - додала Ліза. "Можливо, вона зможе стати нашою союзницею."

Наступного дня, під час перерви, до Андрія підійшов Макс. Він виглядав сердитим і роздратованим.

"Що ти тут робиш?" - запитав Андрій, дивлячись на нього з підозрою.

"Я просто хотів поговорити," - відповів Макс, зітхаючи. "Я знаю, що ми робили багато помилок, але я хочу змінитися."

"Справді?" - запитав Андрій, злегка нахмуривши брови. "Або це просто чергова спроба нас зруйнувати?"

"Ні, я справді хочу змінитися," - відповів Макс, дивлячись йому в очі. "Я зрозумів, що помилявся, і хочу виправити свої помилки."

"Добре, ми почуємо тебе," - сказав Андрій. "Але якщо ти знову спробуєш щось зробити проти нас, ми не будемо тобі довіряти."

Макс зітхнув і кивнув. "Я розумію. Я просто хочу дати все на краще."

Після уроків Андрій, Ліза, Гріша, Ілля і Влад зібралися разом, щоб обговорити події дня.

"Макс сказав, що хоче змінитися," - сказав Андрій, дивлячись на друзів. "Ви думаєте, що ми можемо йому довіряти?"

"Не знаю," - відповів Гріша, зітхаючи. "Але якщо він справді хоче змінитися, ми повинні дати йому шанс."

"Так, але ми повинні бути обережними," - додала Ліза. "Ми не можемо дозволити собі довіряти йому одразу."

"Я згоден," - сказав Ілля. "Ми повинні дати йому шанс, але залишатися обережними."

Наступні кілька днів Андрій та його друзі продовжували працювати над своїм виступом. Вони вдосконалювали свої пісні, репетирували декорації і готувалися до нових випробувань.

Одного разу, під час репетиції, до них зайшла Інна.

"Привіт, хлопці," - сказала вона, усміхаючись. "Я просто хотіла сказати, що ваш виступ був неймовірним. І я хотіла запропонувати свою допомогу."

"Дякуємо, але ми впораємося самі," - відповів Андрій, дивлячись на неї з підозрою.

"Я розумію," - відповіла Інна, зітхаючи. "Але якщо вам знадобиться допомога, ви знаєте, де мене знайти."

Вони продовжували репетирувати, але всі були напоготові.

"Ви думаєте, що вона справді хоче допомогти?" - запитав Ілля, дивлячись на друзів.

"Не знаю," - відповів Андрій. "Але ми повинні бути обережними."

Після репетиції Андрій та його друзі вирішили обговорити ситуацію.

"Ми повинні дати їм шанс," - сказав Гріша. "Але залишатися обережними."

"Так, ми не можемо дозволити собі довіряти їм одразу," - додала Ліза.

Наступного дня, під час перерви, Андрій підійшов до Макса.

"Ти сказав, що хочеш змінитися," - сказав він. "Ми дамо тобі шанс, але ти повинен довести, що ти справді змінився."

"Я розумію," - відповів Макс, зітхаючи. "Я зроблю все можливе, щоб виправдати вашу довіру."

"Добре," - сказав Андрій. "Ми будемо спостерігати за тобою."

Сторінка 2 

Наступного тижня Андрій і його друзі отримали чудову новину. Школа вирішила організувати поїздку на море для найактивніших учнів, і їхня команда була серед обраних.

"Ми поїдемо на море!" – вигукнув Ілля, коли дізнався про це. "Це буде чудова можливість відпочити і відновити сили."

"Так, і ми зможемо підготувати нові пісні," – додав Гріша, радісно усміхаючись. "Це буде неймовірно."

Андрій і Ліза теж були в захваті від новини. Вони знали, що ця поїздка буде не лише відпочинком, але й новою можливістю для них ближче познайомитися і зміцнити свої стосунки.

"Я так рада, що ми поїдемо на море," – сказала Ліза, тримаючи Андрія за руку. "Це буде незабутня подорож."

"Я теж радий," – відповів Андрій, обіймаючи її. "Ми проведемо чудовий час разом."

Коли настав день поїздки, всі учні зібралися біля школи. Вони сіли в автобус і вирушили в дорогу. Атмосфера була наповнена радістю і очікуванням.

"Як думаєш, що ми будемо робити на морі?" – запитав Ілля, сидячи поруч з Грішею.

"Я думаю, ми будемо купатися, засмагати і просто відпочивати," – відповів Гріша. "А ще, звісно, грати музику."