Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

Підко́рено те́мряві сві́тло чому́сь…

Хвили́ни, нена́че засти́гли…

Дити́на спита́є, а я усміхну́сь:

в оча́х живе́ со́нячне сві́тло.

Хроніка подій. 03.03.22 (четвер)

Ми починаємо звикати жити без світла. Свічки стали нашими маленькими маяками в цій нескінченній темряві. XXI століття! Нічого, якось пристосуємося. Серце стискається від болю за внучку Милану (1 рік і 3 місяці). Їй не поясниш, чому тепер у квартирі панує темрява, а світло зазирає лише зранку. Але нічого… дитина дорослішає не щодня, а щогодини! На превеликий жаль…

Дитина спитає, а я відповім:

В серцях живе сонячне світло…

ПОДІЇ ПРОТЯГОМ КІЛЬКОХ ДНІВ (день 8, 9, 10, 11)

Крамни́ці, апте́ки – поро́жні тепе́р…

це рух із прова́лля в безо́дню.

Хтось ду́мав про бли́жніх, а хтось про себе́,

хтось ми́мо пройшо́в благоро́дно.

Хроніка подій. 03.03.22 – 06.03.22

Магазини та аптеки спорожніли. Мешканці розбирають залишки продуктів, одягу та інших речей — усе, що ще залишилося від нормального життя. Вулиці заповнені людьми, що квапливо збирають залишки цивілізації, які ще можна було знайти, залишаючи за собою сліди того, що ще недавно було частиною упорядкованого міста.

примітка. У цьому потоці часто губляться принципи та розмиваються межі. Люди шукають будь-яку можливість вижити, але чи не перетвориться ця боротьба на грабунок власних ближніх?

Не лі́ки, не ї́жу, не о́дяг несли́

геро́ї ціє́ї поді́ї –

так зва́ні орли́ці, так зва́ні орли́

тягну́ли наді́ї і мрі́ї.

Анонс (День 8 → День 9):

"Після кількаденного заповнення вулиць людьми, які намагаються урвати хоч щось із залишків цивілізації, місто починає спорожніти. Маріуполь перетворюється на тінь колишнього себе. Люди пристосовуються до нової реальності, і на дев’ятий день основним питанням стає вода — життєвий скарб, що став дорожчим за золото."