Читати книгу - "Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Тваринному Світі, Igor Shnayder"

- Не бійся, я тут, - заспокоїв її Мур, подаючи свою лапку.

- Розбійники поки знешкоджені, та я б не розраховував, що у нас багато часу. Щось вони таки придумають. Тому треба забиратися звідси як найшвидше.

- Так Муре, як скажеш. Я вже не надіялась побачити дім та батьків. Мені так страшно.

- Все буде добре. Батьки чекають тебе.

Він допоміг їй обережно вийти з бурелому, а потім повернувся додому, тримаючи її на спині, бо від страху та переживань білочка була геть знесилена.

Коли вони зайшли у містечко, їх з радістю та полегшен-ням привітали батьки білочки та усі небайдужі. Вартові вже збирали пошуковий загін, бо спершу більшість мешканців містечка вважали, що білочка лише гралась та навмисно десь заховалась. Тільки коли Мур розповів, де знайшов її і що трапилось, тоді всі зрозуміли, що зволікання могло призвести до біди. Капітан одразу відправив загін вартових для затримання розбійників.

Батьки білочки обіймали її та притискали до себе.

- Люба Марта, тепер ти розумієш, чому батьки забороняють дітям гуляти сами так далеко від дому та без нагляду? - майстер Шурко був поряд із ними.

- Так, тепер я не злюсь на батьків. Мені було дуже страшно, - Марта притулялася до батьків, боялася їх відпустити.

- Треба уникати далеких від дому та закинутих місць, остерігатися незнайомців. Ви ще діти і маєте зростати у безпеці. А батькам слід більше турбуватися де і з ким граються їх діти, під наглядом вони більш старших чи дорослих.

- Так, ми згодні з вами, майстре Шурко. Тепер ми будемо пильніші та обачніші. І навчимо Марту.

- А тобі Муре дякую за твою відповідальність. Та ти теж наразив себе на небезпеку, не попередивши нікого окрім мами. Ми могли піти разом. Тому ніколи не вагайся та проси допомоги, якщо це потрібно. Не страшно питати, якщо не знаєш або покликати когось на допомогу. Це не слабкість.

- Так, майстре, я вже розумію.

Цей день Мур ніколи не забуде, бо він став першим випробуванням на його шляху до становлення лицарем.