Читати книгу - "Залишся зі мною, Анастасія Головко"

   Не пройшло й п'яти хвилин, як Каміла, набравшись сміливості, сказала: «Навіщо чекати? Пішли в ЗАГС». Марк здивувався, але швидко відповів: «Пішли».

   ЗАГС був поряд з парком, тому довго йти не довелося. На вулиці була осінь, сонячна погода, обоє були одягнені по-домашньому. Це зовсім не той момент, на який раніше чекав Марк. Але сьогодні йому було вже не до того.

   Каміла йшла поруч із Марком, її серце билося швидше від хвилювання. Вона не могла повірити, що ось-ось відбудеться те, про що давно мріяла.

— Ти впевнений? — спитала вона, намагаючись зрозуміти його почуття.

— Так, — відповів Марк, дивлячись їй в очі. — Я впевнений. Я хочу провести з тобою все своє життя.

   Каміла усміхнулася. Вони дійшли до ЗАГСу, і її серце забилося ще швидше. Вона відчула, як страх і радість змішуються в одну мить.

— Це насправді відбувається? — запитала вона, намагаючись зберегти спокій.

— Так, це насправді, — повторив Марк, простягнувши їй руку. — Ми робимо це разом.

   Вони зайшли всередину, і Каміла відчула, як все навколо змінюється. Зараз це вже не просто урочиста подія, а початок нового життя. Вона знову подумала про те, як важливо було поговорити, як добре, що вони змогли зрозуміти один одного.

   Каміла була впевнена, що більше не буде питань чи недомовок. Тепер вони будуть рухатися вперед разом, і ніхто не зможе їх розлучити.

   Після реєстрації шлюбу, Каміла та Марк вирішили не тягнути з новиною й одразу повідомити батькам. Вони не хотіли, щоб хтось дізнався про це від сторонніх — лише від них. На щастя, батьки Каміли були вдома, і коли вони дізналися, що Марк і Каміла вже одружені, емоції переповнили їх.

— Не можу повірити! — вигукнув батько Каміли, широко розкривши очі. — Ви вже одружені? Це просто неймовірно!

   Мати, не стримуючи сліз, обійняла свою доньку.

— Я так за вас рада, — сказала вона, — ви прекрасна пара!

   Батьки Марка також тепло прийняли новину, хоча й не очікували такого повороту подій.

— Я знала, що ви обоє — чудові, — сказав батько Марка, посміхаючись. — Але не думав, що це так швидко!

   Вечір вирішили провести в родинному колі. На маленькому весіллі були тільки найближчі: батьки, кілька друзів і рідні. Не було великої урочистості — просто щира зустріч, де всі разом святкували щастя молодят.

— За нову сім'ю! — сказав один з друзів, піднімаючи келих.

— За ваше щастя! — додав інший.

   Каміла почувала себе найщасливішою людиною поруч із Марком, який тримав її за руку.