Читати книгу - "Відьма нелегкої поведінки, Олена Гуйда"

– Розподіл студентів, що вже навчались в академії до нововведень, по групам можна буде дізнатись в вашому деканаті, – продовжив ректор легко заглушивши гул, що набирав обертів. При чому його уважний погляд чомусь зупинився на мені. – Сподіваюсь, що ви будете задоволені моїм рішенням.

Я? Дуже сумніваюсь. А пригадуючи наш спір з деканом, то взагалі сумніваюсь, що хочу йти в деканат і бачити самовдоволену пику керівництва. Майже впевнена, що за його сприяння мене заштовхають туди, звідки мені шлях тільки на відрахування. Проте, чому це майже? Впевнена!

– Всі вільні. Чекаю на парах та успіхів вам.

Мені б ще удачі. І стриманості наступного разу не скандалити з деканом. Щось я все більше сумніваюсь, що мені варто було лишатись та приймати цей виклик.

Проте, скориставшись тим, що натовп почав рухатись, я швиденько розвернулась та почимчикувала в деканат. Але чомусь навіть загубившись серед інших студентів, здебільшого високих та натренованих чаклунів, мені здавалось, що спину мені пропалює уважний важкий погляд.

Внутрішнє чуття підказувало, що не просто так. І мене чекає неприємний сюрприз.

І не помилилось!