Читати книгу - "Елчі. Янгол?, Беатріс Марр"

Мені вже 16. Я не літав з того часу, як знайшов злодія, тому що крила все виразніше нагадували про мою гріховність. Залишилося лише кілька днів до терміну, і я розумів, що не зібрав потрібну суму грошей. Навіть якби батько поділився зі мною своїми заощадженнями, що я категорично відкидав, все одно не вистачило б.

_________________________________

«Будь що буде» – думав я і згадував мою Аїше.

Я не бачив кохану два роки. Лише кілька разів, проходячи повз її будинок, міг розгледіти силует у вікні, якому подумки слав всю самовідданість і любов.

Я не змирився з тим, що втратив її, і вірив, що ми гідні знайти наше щастя разом.

__________________________________

Настав той день, коли мені треба було постати перед батьком Аїше. Я розумів, що її рідня насміхатиметься наді мною, закоханим невдахою, але я таки пішов і сказав те, що мав сказати.
Я любив її, але не зумів зібрати десять тисяч лір ... На що мені відповіли, що тепер Аїше стане дружиною Омера хоче вона того чи ні.

Вийшовши з її будинку, пішов до фігових дерев, щоб знайти спокій і очистити розум від поганих думок.

Дзвін грому було чути звідусіль. Темні хмари затягли небо, але дощу не було як не було сліз на моєму обличчі. Я все ще вірив і не припиняв кохати.

Блискавка промайнула десь високо над горами і з шумом упала на землю.

____________________________________

Минув місяць. Почалася підготовка до весілля. Сусіди, у передчутті майбутньої урочистості, тільки про це й говорили.

Я не пішов з роботи, вирішив, що мої гроші для батьків не будуть зайвими, та й так я відволікався від сумних думок та жахливої самотності. Порожнеча з'їдала мене зсередини.

Саме в момент мого найгіршого відчаю сталося те, що іншим словом, окрім « kader –доля», я не міг назвати.

Прибуткова, до того часу, справа Йилмаза–ефенді почала приносити суцільні збитки. Чи то робітники почали красти, чи матеріали стали гіршими ніж в інших – ніхто не знав як було насправді. Сімейство Омера приховувало від людей своє справжнє становище досить довгий час, але оскільки весілля було призначено, і його потрібно було провести на високому рівні, то правда взяла і вилізла назовні.

Йилмаз–ефенді привселюдно визнав, що він збанкрутував і зараз вони не можуть взяти в будинок невістку, аж надто багато витрат потрібно на весілля. Омер, який раніше оскаженів би від того, що не отримав того, чого хотів, полохливо ховався за батьківською спиною.