Читати книгу - "Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо"

- Насправді, це в академії вивчають перший рік - створення образів, очищення і блокуваня думок, і багато чого іншого. Чари, насправді, вчать вже з другого семестру і то, індивідуально, залежить від попередніх успіхів. Це все не так просто, - продовжив тато. 

- Взагалі, якби навіть в реальному світі з'явилася магія, то мало хто зміг би її використати, - сказав Леон зі скептичною посмішкою.

- Тобто? - ожила я. 

- Для того, щоб викликати чари недостатньо просто мати магію, потрібно знати як її викликати, - відповів він з таємничою усмішкою. 

- Тоді як у нас щось виходить? - з нерозумінням запитали ми. 

- Порахуйте, скільки магів біля вас знаходиться? - з насмішкою спитав Леон. 

- Дев'ять, - вражено прошепотіла я. 

- Так, і четверо з них справжні чарівники, а інші - феї. Це ще дивно, що у вас виходить не з першого разу, - відповів він зі знущальною усмішкою, яка скоріше за все була вдаваною.

Цього разу ми все ж опустили погляд вниз. 

Ми декілька хвилин сиділи мовчки, переварюючи інформацію. Чомусь, це було складно зрозуміти, але все логічно. Магія - це не щось просте і зрозуміле. Магія - це те чого б не мало існувати, але вона є, була і буде.

- Давайте, краще поясните нам, як викликати ці чари, - сказала Аделі. 

- Точно! Зараз покажу, - попри протести тата, мама встає, щоб показати нам. 

Я починаю посміхатися, коли мама показує потрібний рух, а потім не витримую і кімната наповнюється моїм сміхом. 

- Що таке, Анджелі? - здивовано запитала вона. 

- Це так смішно, мамо, що я не можу, - крізь сміх видавила я.

 - Анджелі, за таке в академії тебе будуть недолюблювати, ти маєш вміти не виказувати так свою реакцію.

- Постараюся, - притихла я.

- Показую ще раз. О, і ще рухи мають робитися відповідно до складів чар, але кажуть нормально і робити потрібно не посередині, а на лівий бік. Тобто, відводите в бік ліву руку, обернувши  кисть, трохи зігнувши пальці, а великий палець відведіть в бік, щоб він був рівно. 

Ми слухняно повторили те, що вона сказала. 

- Ні, не настільки в бік. Ви не маєте повністю витягувати руку. Добре робіть за мною, - вона важко видихнула і показала правильний рух. 

Ми повторили. 

- Добре, правильно тепер права рука. Теж обертаєте кисть і накриваєте ліву паралельно до неї. 

Вона схвально кивнула, коли ми повторили рухи від початку до кінця і все було правильно. 

- Чудово. А тепер, спробуйте викликати щось з того, що вам буде легко уявити.

Ми задумались і зрозуміли, що в нас нічого не виходить. 

- А як взагалі створити той образ? - запитала з ледь вловимою усмішкою, щоб це звучало так, наче мене зовсім не цікавить це і я все сама знаю, але просто перепитую для підтвердження. 

- Спочатку, все діє за однаковою схемою, також практикують медитації. Потім, ми вас навчимо потрібному. 

- Та добре. 

Я почала розглядати кімнату в пошуку предмету, який найлегше уявити, але коли закривала очі, бачила тільки темряву. От і що з цим робити? 

Декілька хвилин я просто сиділа з закритими очима, і нарешті, у мене вийшло. 

- Мо-ґа-диш, - сказала, і в моїй руці з'явилася ручка. 

- Мо-ґа-диш, - сказала Аделі. В неї був складений ножик.

О це так! Я посміхнулася, радіючи за подругу.

- Непогано. На Аві ви точно будете одними з кращих, - наші батьки з гордістю дивилися на нас.

- Як добре, що ми хоча б щось можемо, - сказала я з сарказмом в голосі. 

- Наступні чари, це ті, які створила я, - сказала моя мама. 

- О Лано, краще б не згадувала, Анджелі точно буде сміятися, - запитала Бет на мить підійнявши голову і знову поклавши її назад. 

Ніколи не думала, що так зручно лежати, то вона виходить і справді втомлена. 

- Чому ж? - запитали.

-  Через їхню назву, - приреченим тоном сказала мама, - Наступні чари створюють прямий струмінь води, а раніше це робили просто з допомогою стихій. Так от, назва Аква Мохіто. 

- А чому не текіла, наприклад? - скептично запитала. 

- В написанні це слово відрізняється від того, як вимовляється. Акваійо Меійшіего, якщо дослівно і перекладається як  “потік води”

- А, як воно тоді виходить мохіто!? - вражено запитали ми. 

- Це за складним правописом, ви будете вивчати звичайний і тільки за бажанням інший. Викликати їх дуже просто, напрямляєте руки і говорите. Зараз не використовуйте, це не так важливо. 

- І про останні, на сьогодні чари, нам розповість Сайм. 

- Але ж моя черга була, Леоне. 

- Подруго, ти й так сьогодні занадто багато говорила, - усміхнувся тато переглянувшись з Леоном. 

- Справді, а ти сьогодні занадто багато мовчиш, - відповіла вона, лукаво посміхаючись і сівши з ногами в кріслі, вкрилася пледом. 

- Чари про які я розповім пов'язані між собою, а також відносяться до найпростіших. Їхні назви -  Лафлент ''збільшує'' і Лефлент ''зменшує ''. Все що потрібно, взяти предмет в руки і збільшити або зменшити його до потрібного розміру. Все просто.

- Так і переплутати ці чари можна, - нахмурилася я. 

- Ну ніхто раніше не плутав, - тато гмикнув на це. 

- Та добре. Знаєте, я б зараз могла почати говорити про радість від того, що є такі чари - можна буде книжки зменшити до розміру сірникової коробки і все. Бо я не розумію, для чого нам в школі видають книги половина з яких нам взагалі не потрібна.

- Підтримую, подруго. Тільки носитися з ними на початку і в кінці року, - кивнула на це Аделі. 

- Добре що у нас є..., - почала але не закінчила, адже про дещо згадала. - А як так, що наші рюкзак і сумка, зберігають свої властивості і в нашій реальності, якщо магії майже немає.

- Бо це діє по-іншому закону. Ми самі не до кінця розуміємо, як тут працює магія, - відповіли усі присутні, задумливо переглянувшись. 

- На сьогодні ваше навчання завершене. Дякуємо за увагу.