Читати книгу - "Скорочено Мертві душі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кілька хвилин Плюшкін і Чичиков мовчали. Потім Чичиков сказав, що хоче познайомитись і засвідчити особисто свою пошану. На це Плюшкін щось промимрив собі крізь губи, бо зубів не було, що саме, невідомо, але, можливо, зміст був такий: "А забрав би тебе чорт з твоєю пошаною!" Але додав зразу ж трохи виразніше: "Прошу уклінно сідати!" Плюшкін відразу попередив, що коней Чичикова не годуватиме, а обід у самого вже закінчився. Чичиков відразу став розпитувати, скільки померло кріпаків. З дня подання останньої ревізії їх було біля 120.
Чичиков тут же виявив готовність узяти на себе обов'язок платити податки за всіх селян, що повмирали. Пропозиція, здавалось, зовсім вразила Плюшкіна. Він дуже зрадів, але не минуло й хвилини, як ця радість погасла, немов її зовсім не бувало, і обличчя його знову набрало заклопотаного виразу. Плюшкін спитав, як це все відбуватиметься. Чичиков пояснив, що купить ці душі, ніби вони були живі і начеб Плюшкін їх продав. Плюшкін сказав, що на купчу потрібні витрати, тоді Чичиков повідомив, що витрати бере на себе. Почувши, що навіть витрати по купчій він бере на себе, Плюшкін зробив висновок, що гість мусить бути зовсім дурний. Але він покликав хлопчика Прошку і наказав, щоб приготували чай і принесли з комори сухар з паски, яку привезла колись Олександра Степанівна. Плюшкін ще наказав зіскребти сухар зверху, бо він, можливо, зіпсувався.
Згодом чоловіки почали укладати купчу. Плюшкін надів окуляри й почав ритися в паперах. Нарешті, витяг папірець, увесь списаний кругом. Селянських імен було на ньому густо як мошки. Чичиков посміхнувся, побачивши таку силу-силенну. Сховавши його в кишеню, він сказав Плюшкіну, що йому треба буде для укладання купчої приїхати в місто. Але Плюшкін не міг покинути господарства, тому сказав, що пришле довірену особу.
Згодом Плюшкін ще запитав Чичикова, чи той не має знайомих, які б хотіли купити втікацькі душі, яких набереться з 70. Чичиков пояснив, що такого приятеля ніяк не знайдеться, що самі витрати в цій справі коштуватимуть більше. Але якщо вже так потрібно, то Чичиков купив би, давши двадцять п'ять копійок за душу. Чоловіки сторгувались до 30 копійок за душу, а всіх було 78 душ. Тут-таки Чичиков примусив Плюшкіна написати розписку й віддав йому гроші.
Сховавши гроші, Плюшкін сів у крісло і вже, здавалось, більше не міг знайти матерії про що говорити. Тож Чичиков зібрався їхати додому, відмовившись від чаю. Плюшкін наказав Прошці віднести сухар назад в комору.
Таке несподіване придбання для Чичикова було сущий подарунок. Справді, що не кажи, та не самі тільки мертві душі, а ще й утікачі, і всього понад двісті чоловіка! Всю дорогу він був веселий незвичайно.
Був уже густий присмерк, коли під'їхали вони до міста. Бричка заїхала у ворота гостиниці, і Чичикова зустрів Петрушка. Після зробленої подорожі Чичиков почував велику втому. З'ївши найлегшу вечерю, з самого тільки поросяти, він відразу ліг спати.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ГЛАВА VII
Зранку Чичиков прокинувся з приємною думкою, що у нього тепер мало не 400 душ. Він відразу взявся до справ, вийнявши зі шкатулки папери. Йому хотілось якнайшвидше кінчити все, не зволікаючи. Сам вирішив він скласти купчі, написати й переписати, щоб не витрачатися. За дві години готове було все. Коли глянув він на ці аркушики, на мужиків, які справді колись були мужиками, то якесь дивне, незрозуміле йому самому почуття опанувало його. Кожна з записочок нібито мала якийсь особливий характер, і через те нібито самі мужики набували свого власного характеру. Мужики, що належали Коробочці, всі майже були з додатками й прізвиськами. Записка Плюшкіна відзначалася лаконічністю. Реєстр Собакевича вражав незвичайною повністю та докладністю. Дивлячись довго на імена їх, він розчулився і зітхнувши промовив. Серед мертвих душ Чичиков помітив одну жінку, її продав Собакевич. Ще довго Чичиков думав над долею своїх мертвих душ, уявляв, ким вони були за життя, поки не помітив, що вже 12 година. Він швидко зібрався і вирушив у цивільну палату вчиняти купчу. Чичиков почував бажання якнайшвидше довести справи до кінця. Не встиг він вийти на вулицю, як зустрів Манілова. Вони схопили тут же один одного в обійми, почали цілуватися та виявляти люб'язності, а потім разом пішли у палату вчинити купчу.
У палаті герої наші побачили багато паперу, нахилені голови, широкі потилиці, фраки, сюртуки губернського крою. Чичиков і Манілов підійшли до першого стола, де сиділи два чиновники ще юного віку. Ті були дуже цікаві, у яких справах прийшли чоловіки. Чичиков зразу побачив, що чиновники були просто цікаві, як усі молоді чиновники, і хотіли надати більше ваги й значення собі й своїй роботі.
Чичиков і Манілов пройшли поміж столами до іншого столу. Звідти їх відпровадили ще до іншого столу. За столом сидів Іван Антонович, який відповідав за купчі. Чичиков пояснив суть свої справи. Іван Антонович сказав, що потрібні ще свідки та довідки, чи немає заборон. Щоб пришвидшити справу, Чичиков, вийнявши
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скорочено Мертві душі», після закриття браузера.