Читати книгу - "Чари країни Оз"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Отаку мову кришталеве створіння любило.
Рожеві кульки в голові заворушились, і Кіт сказав:
— Я знайшов Зачаровану Квітку на півночі краю Жвакунів, де майже не живуть і не бувають люди. Там є річка, що протікає через ліс, а посеред тієї річки є невеличкий острівець, і на ньому стоїть золотий горщик, а в горщику росте Зачарована Квітка.
— А як же ти потрапив на той острівець? — спитала Дороті. —Адже Скляні Коти не можуть плавати.
— Так, але я не боюся води, — відповів Кіт. — Я просто пройшов по дну.
— Під водою? — вигукнула Тротта.
Кіт глянув на неї зневажливо.
— Як же я міг би пройти над водою по дну річки? Якби ти була прозора, всі б побачили, що мозок у тебе не працює. Але я певен, що ви самі ніколи не знайдете того місця. Воно завжди було сховане від озминського люду.
— Але ж ти зі своїм гарним рожевим мозком, мабуть, зможеш його відшукати? — зауважила Дороті.
— Зможу, і коли ви хочете тієї Зачарованої Квітки для Озми, я піду з вами й покажу дорогу.
— От молодець! — вигукнула Дороті. — Тротта й Капітан Біл підуть із тобою, бо це буде їхній подарунок Озмі на день народження. А поки ви мандруватимете, я придумаю ще якийсь подарунок від себе.
— Гаразд. То ходімо, Капітане, — сказав Скляний Кіт і вже рушив у путь.
— Постривай хвилинку, — попросила Тротта. — Довго ми йтимемо?
— Та з тиждень.
— Ну, то я вкину дещо в кошик, щоб узяти з собою, — сказала дівчинка й побігла до палацу збиратись у дорогу.
ПОДАРУНКИ ОЗМІ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
оли Капітан Біл, Тротта й Скляний Кіт рушили до таємного острівця на далекій річці по Зачаровану Квітку, Дороті знову задумалася: що ж подарувати Озмі? Зустрівши Клаптикову Дівчину, вона спитала:
— Що ти подаруєш Озмі на день народження?
— Я склала для неї пісеньку, — відповіла Клаптикова Дівчина, яку прозивали Вишкребкою і яка, хоча була напхана ватою, мала в голові якийсь мозок-вінегрет. — Пісенька чудова, а приспів у ній такий:
Я дурненька, Ви гарненька, Озмо-цвіт; Я нахабна, Ви привабна, Озмо-цвіт; Я латкаста й блискітлива, Ви прекрасна, ви вродлива, Будьте ж ви всі дні щаслива, Озмо-цвіт!— Як тобі подобається, Дороті? — спитала Клаптикова Дівчина.
— Чи це справжня поезія, Вишкребко? — з сумнівом відказала Дороті.
— Не гірша за будь-яку ходячу пісеньку, — запевнила Клаптикова Дівчина. — Я й назву їй дала шикарну: «Нині в Озми славне свято, Нумо ж весело співати, Бо вона в цей день родилась, хоч-не-хоч».
— Якась надто довга назва, Вишкребко, — сказала Дороті.
— Зате ж стильно, — відказала Клаптикова Дівчина, підстрибнула, зробила сальто й приземлилась на одну набиту ватою ногу. — Нині назви часом бувають довші за самі пісні.
Дороті пішла далі, повільно простуючи до палацу, де зустріла Залізного Дроворуба, що саме піднімався сходами до парадних дверей.
— Що ти збираєшся подарувати Озмі на день народження? — спитала вона.
— Це таємниця, але тобі я скажу, — відповів Залізний Дроворуб, що був тепер Імператором Моргунів. Я замовив своїм підданцям зробити для Озми гарний пояс, прикрашений чудовими бляшаними кнопками. Кожна кнопка буде обрамлена кільцем із смарагдів, а пряжка буде з чистої бляхи! Правда, гарно?
— Я певна, що їй сподобається, — сказала Дороті. —А ти не підкажеш, що могла б подарувати я?
— Уявлення не маю. Я сам три місяці думав, поки надумався.
Дівчина замислено обійшла палац і на задвір’ї наткнулась на знаменитого Страхопуда Озминського, якому двоє палацових слуг напихали ноги свіжою соломою.
— Що ти збираєшся подарувати Озмі на день народження? — спитала вона.
— Це буде сюрприз, — відповів Страхопуд.
— Я нікому не скажу, — пообіцяла Дороті.
— Ну, я замовив для неї солом’яні капці — з чистої натуральної соломи, завваж! Ще й з високохудожнім гаптуванням. Озма завжди захоплювалась моєю солом’яною начинкою, тому я певен, що такі гарні солом’яні капці потішать її.
— Озму потішить усе, що з любов’ю піднесуть їй друзі, — сказала дівчинка. — Чим клопочуся я, Страхопуде, так це тим, що подарувати б їй таке, чого вона ще не має.
— Оце ж і мене турбувало, поки я не придумав капців, — відказав Страхопуд. — Доведеться тобі подумати, Дороті; це єдиний спосіб натрапити на гарну думку. Якби я не мав такого чудесного мозку, то ніколи не додумався б до такої солом’яної прикраси на ноги.
Дороті вернулась до своєї кімнати, сіла й заходилася напружено думати. На підвіконні лежало, скрутившись калачиком, Рожеве Кошеня, і Дороті спитала його:
— Що можна подарувати Озмі на день народження?
— Дай їй молочка, — порадило Рожеве Кошеня. — Нічого кращого в світі я не знаю.
Кудлатий чорний песик Тото сів біля Доротиних ніг і звів на неї розумні очі.
— Тото, скажи мені, — попросила дівчина, — який подарунок на день народження сподобався б Озмі найдужче.
Чорний песик помахав хвостиком.
— Свою любов. Озмі найбільше в світі треба, щоб її любили.
— Так я вже люблю її, Тото!
— Тоді скажи їй, що
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чари країни Оз», після закриття браузера.