Читати книгу - "Красуня для ловеласа, Каріна Іша"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ігнат
Ранок був для мене дуже важким. Голова тріщала. Я вчора напився. Ось питається навіщо? А у всьому винна вона. Моя білосніжка. Дівчинка, яка залишила мене ні з чим. Таке зі мною вперше. Жодна жінка не чинила так зі мною. Зі мною! Ну нічого, я отримаю її. Її гарне тіло. Ну Єва, якщо ти думаєш, що все зійде тобі з рук, то ти глибоко помиляєшся.
На екрані телефону з'явилося ім'я "Гліб". Ну брате, я сподіваюся хоч ти мене порадуєш, скажеш, що ти дістав номер цієї дівчини, яка міцно засіла в моїй голові.
- Привіт брат.
- Привіт Ігнат. Що із голосом? Якийсь ти пом'ятий і невеселий.
А чому мені радіти? Цілу ніч спав погано, снилася мені моя блондинка. Ще й похмілля.
- Нормальний я - майже зриваюся, хоч брат не винен. - Ти у справі чи просто так?
- У справі. Ти Єву вчора відвіз додому. Я правильно розумію? Тільки не зрозумів я твоє вчорашнє повідомлення. Що трапилось у вас?
- Правильно розумієш. Відвіз. - сумно відповідаю.
- І? Ігнат? Що сталося? Що ти вже накоїв?
- Нічого я не зробив... Хоча ...дуже хотів... А вона...
- Та блядь, Ігнате, говори ясніше.
- Та що казати. Цілувалися в тачці, роздягнула мене, довела мене майже ... І кинула. Уявляєш, втекла. Залишила мене збудженого ... - майже кричу, розповідаючи.
- Та ладно, жартуєш? – сміється Гліб – Тебе? От Єва дає. Молодець вона. А дівчинка не промах.
- Хорош знущатися, краще скажи, ти номер дістав її? Допоможеш мені.
- Номер я дістав. Але Ігнат, попереджаю, якщо образиш її, то отримаєш і від Христини, і від мене. І взагалі, скажи, ти що, справді закохався?
- Хрін його знає. Напевно. Коротше, брат, сам не знаю. Але таке зі мною вперше.
- Гаразд. Зараз скину номер. Дивись, не нароби дурниць.
- Добре. Я зрозумів тебе. Чекаю на номер. Побачимося пізніше.
Вимикаю дзвінок. Треба в душ та таблетку від голови потрібно випити. Повідомлення від Гліба приходить одразу ж. Виходжу з душу. Потрібно написати повідомлення цій красивій білявці.
"Білосніжко, ти мені винна. Тож сьогодні йдеш зі мною в кіно."
Відправив. Прочитала. Не відповіла. Добре! Хочеш погратись? Я приймаю твою гру. Ще подивимося хто кого. Потрібно їхати до клубу, а потім до неї. Зачекаю.... На годиннику 16:00. Цікаво, чи вдома вона чи ні? Сиджу у машині біля її будинку. Мабуть, безглуздо. А раптом пощастить? Чим чорт не жартує?!
На паркування заїжджає жовтий Citroen C4 cactus. Цікаво! З машини виходить вона. В руках купа тек з документами. Класний синій жакет на ній. Сьогодні вона інша. Ділова, стильна, але при цьому така ніжна та природна, дуже сексуальна. Прямую до неї. Усміхаюся. Якась вона сумна.. Чого б це? Якось мені стало не по собі.
- Ну, привіт красуня! Чому не відповіла? У тебе є кілька хвилин, щоб переодягнутися. Хоча мені все подобається.
- Привіт, – відповідає якось без емоцій. Що? Не зрозумів? Я чекав іншого. Я вдивляюсь у її обличчя. Якась стомлена. Може, щось трапилося?
- Не зрозумів! У тебе щось сталося? Потрібна допомога? Я так розумію похід у кіно сьогодні скасовується?
- Правильно зрозумів. Ти допомогти мені нічим не можеш! Зараз мені потрібен лише сон. Так що давай якось в інший раз. Бувай.
Іде. Ні. Так не піде. Не відпущу. Беру за руку, зупиняю. Стаю перед нею, дивлюся в очі.
- Гей, Єво. Я зрозумів, що не вчасно. Якщо потрібна якась допомога, тільки скажи. - торкаєюсь її щоки, беру її підборіддя, гладжу по ньому своїм великим пальцем. - Тільки скажи.
А у грудях все стискається. Хочеться притиснути до себе, поцілувати. Нехай скаже, я все зроблю. Вона випускає папки із рук на асфальт. Присідає, щоби їх зібрати. Я допомагаю їй. На одному з аркушів бачу назву кафе. "Алмаст" (у перек. - Діамант). Власник - Єсаян Єва Натанівна Цікаво? Має своє кафе. Якось проїжджав повз. Гарне, затишне місце. Я тепер хоч щось про неї знаю.
Раптом ми піднімаємо голови і наші губи виявилися настільки близько. Я не можу відірвати погляд від її пухких губ. Вони манять мене. Вона закушує нижню губу, облизує їх. Ось що ти зараз зробила, а, Єва? Все, я більше не можу стримуватись. Хапаю за шию, притягаю до себе, накриваю її губи. Цілую жадібно. Не можу контролювати себе. Вона від несподіванки охає, даючи мені можливість поглибити поцілунок. Яка ж вона....Вона різко перериває поцілунок, відводить погляд, червоніє, швидко збирає документи. Встає. Іде швидко до під'їзду.
- Гарного вечора, - каже, - Допомога не потрібна. За пропозицію дякую. За кіно вибач. Сьогодні не вийде.
- І тобі гарного вечора. До речі про кіно, коли? - запитую. Нехай не думає, я не відчеплюся. Я досягну свого.
- Не знаю, можливо, ніколи! - відповідає, йде, закриваючи довбані двері. Що вона зараз сказала? "Ніколи". Що? Ні, Єво. Нічого в тебе не вийде. Я не прийму такої відповіді. Сідаю злий у тачку. Заводжу, при цьому набираю цій норовистій красуні повідомлення.
"Твоє "ніколи" не приймаю. Ти мені винна! Тож чекаю відповіді. Єва!! Правильної відповіді. Солодких снів, білосніжка"....
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Красуня для ловеласа, Каріна Іша», після закриття браузера.