Читати книгу - "Український народний гумор"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Скільки сало коштує?
— Сто гривень!
— Ого! А хліб?
— П’ятдесят!
— Куме, ви з глузду з’їхали?! Такі ціни загнули?!
— А ви, куме, не кричіть, походіть по базару, прицініться, поторгуйтеся.
* * *
— Куме, позичте тисячу гривень.
— Не маю при собі таких грошей.
— А вдома?
— Вдома, слава Богу, все в порядку, всі здорові.
* * *
— Оце, кумо, чекала чоловіка, який прийде і вирішить усі мої проблеми.
— Дочекалася?
— Ага! До його появи у моєму житті взагалі не було проблем!
* * *
Вирішили куми забити бичка. Встали раненько, ще потемки. Один тримає за роги, другий б’є кувалдою. Удар! Ще удар! Бичок стоїть. Кум, що тримає за роги, озивається:
— Куме, якщо ще раз влупите мене, а не бичка, я його відпущу.
* * *
— Куме, а що було б, якби не було води?
— Ну, тоді б ніхто не вмів плавати, і скільки б людей через те потонуло!
* * *
— Куме, чому такий сумний?
— Та мої таргани оголосили війну сусідським.
— Ну то й що, переб’ються всі.
— Ага, переб’ються. Мої вчора перемогли і силу-силенну полонених привели!
* * *
Кум Петро дзвонить своєму племінникові Дмитрові в РУВС:
— Пришли наряд, бо гості не хочуть іти додому!
* * *
Вирішив Іван відремонтувати двері, послав сина до кума Івана за рубанком. Хлопець приходить з порожніми руками.
— Сказали дядько Іван, що у них немає рубанка.
— От скупердяй клятий! Піди, синку, в сарай, принеси наш.
* * *
Їхали куми продавати на базар яблука. У кожного до авто причеп. Зачепилися причепами, ті перевернулися, яблука розсипались.
— Ось тепер і розбери, де чиї яблука? — чешуть потилиці куми.
* * *
Кум зайшов до куми. Посидів, випив чарку, питає:
— Кумо, можна закурити?
— Ой, куме, почувайтеся, як вдома.
Кум важко зітхнув і заховав цигарки в кишеню.
* * *
— Кумо, ваш пес з’їв мого півня!
— Добре, що попередили, сьогодні не буду його годувати.
* * *
— Куди йдете, Марічко?
— До куми Наталки пити варення з чаєм.
— Може, чай з варенням?
— Це вдома чай з варенням, а в куми варення з чаєм!
* * *
— Ви ж, кумо, нікому ні слова! Це — секрет! Ось вам двадцять гривень, щоб я була впевнена.
Через три дні приходить кума.
— Ось вам ваші двадцять гривень! Не втримаю я той секрет!
* * *
— Кумо, чому це ваші кури у моєму городі гребуться?
— Ви самі, кумо, казали, що любите, коли до вас гості приходять.
* * *
— Куме, не сідайте на диван, він кишить клопами!
— Та ж винесіть його, викиньте!
— Пробував, а вони його назад приносять!
Прийшов кум Петро до кума Івана по борг, а той:
— Ну й погода сьогодні — носа не висунеш!
— І правда, куме, а пам’ятаєте, який чудовий день був, коли я вам гроші позичив?
* * *
Кума підійшла до кумового паркану і лається:
— І кури ваші у моєму городі гребуться, і дим від вас завжди в мій бік, і сливи мої на межі ви обриваєте, і.
В ту хвилину пес кума загавкав. Кум йому:
— Рябко, будь розумнішим — не зв’язуйся.
* * *
Вийшов уранці кум Степан з хати, а в кума Миколи у дворі новеньке авто стоїть. Плюнув кум Степан:
— Ну й часи настали! На роботі — догана, жінка — ногу підвернула, син — п’ять двійок за тиждень!.. Своїх неприємностей — не порахуєш, а тут ще й кум машину купив!
* * *
Прийшов кум Іван до кума Петра з днем народження привітати. Випив, закусив, збирається йти. Але кум Петро ображається: — Раз, куме, прийшов у гості — пий! А то вийдеш тверезим з хати, а там люди дивляться — скажуть погано пригощав. А я своїм авторитетом, куме, дорожу!
Колядки
Коляд, коляд, колядниця...
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, тітко, пирога.
Як не дасте пирога,
Возьму бика за рога,
Поведу на торжок,
Куплю собі пиріжок.
Бігла теличка з березничка...
Бігла теличка з березничка
Та до дядька в двір.
Я вам, дядьку, заколядую,
А ви дайте пирога.
Як не дасте пирога,
Візьму вола за рога,
Та виведу на поріг,
Та викручу правий ріг.
Буду рожком трубити,
А воликом робити,
Пужкою поганять
Хліб-сіль зароблять.
Будьте здорові з празничком.
Чи дома, дома цей пан-господар?
Чи дома, дома цей пан-господар,
Цей пан-господар, на ім’я Михайло?
Челядь каже: «Нема вдома»,
А пан-господар собі, бай, дома,
Ще й сидить покінець столу,
А на тім столі три кубки стоять:
В одному кубку — медок солодкий,
В другім кубку — багрове пивце,
В третім кубку — зелене винце,
Медок-солодок — на челядочку,
Багрове пивце — на колядочку,
Зелене винце — та й до церківці,
Та й до церківці, бай, на престольні,
Коло престола — святий Микола,
В дзвоники дзвонить, на Бога молить,
На райських дверях сам Господь стоїть,
Сам Господь стоїть, три служби служить:
Першу службочку — за господаря,
За господаря, за пана Михайла,
Другу службочку — за господиню,
За господиню, на ім’я Марію,
Третю службочку — за челядочку,
За челядочку та сина й дочку...
Дай, Боже!
А, чи вдома, вдома бідная вдова?
А, чи вдома, вдома бідная вдова?
Немає вдома — пішла до Бога,
Бога благати, щастя прохати:
— Ой, дай, Боже, два лани жита,
Два лани жита та й лан пшениці,
Лан пшениці — на паляниці...
— Ой, дай, Боже, ще й трохи гречки,
Трохи гречки — на варенички
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Український народний гумор», після закриття браузера.