BooksUkraine.com » Любовні романи » Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн 📚 - Українською

Читати книгу - "Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн"

77
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Хочеш я буду твоєю?" автора Мері Рейн. Жанр книги: Любовні романи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 45
Перейти на сторінку:
Глава 5

Зранку мене розбудила Маша, бо сніданок тут в "08:00". Тому ми швидко зібралися, та пішли снідати. За столом вже сиділи всі наші. Звісно ж з нами поїхала і Олена, Влад, та ще якісь малознайомі люди з офісу. Ми всі дружно поснідали, і Мирослав вирішив зробити оголошення.

- І так колеги, пропоную вам трохи відпочити сьогодні, від завтра ми починаємо працювати, як і в офісі. В цьому комплексі є джакузі, басейн, баня, і т.д. можете спитати на рецепції, вам все розкажуть. Відпочивайте.

-Воуу, оце бос розщедрився - прошепотіла мені на вухо Маша, від чого я почала сміятися. Мирослав, та й всі інші подивилися на мене. Я в ту саму секунду затихло, та винувато усміхнулася їм усім. Ліктьом під столом дала Маші під ребра, а немає чого мене тут смішити і соромити. Вона скрутилася, але не видала ні писку, в той самий час всі все ще дивитися на нас.

- Куди підемо? - після сніданку запитала в мене Маша.

- Не знаю, ти куди хочеш? 

- Давай басейн, давно я вже не плавала - я б теж не відмовилася від басейну, гарна ідея.

- Окей

Ми пішли в нашу кімнату збиратись, добре що я взяла все, що можна було. Тому і купальник в мене був. Я взяла аж 3, для чого? сама не знаю, але добре, що взяла. На вибір був: темно-синій бікіні, чорний бікіні, та червоний бандо. Вибір складний, бо всіх їх я обожнюю, але все-таки сьогодні я хотіла перший. Тому сьогодні темно-синій бікіні. Я взяла рушник, і ми пішли. Біля басейну, було ще декілька наших колег, та бос. Я зняла свій блакитний сарафан, та занурилася в теплу водичку. Поки я плавала, Маша сиділа на бортику. Тому вдосталь наплававшись, я змінила її. Я сіла на бортик. Коли я підняла голову, то зустрілася з поглядом зелених очей, в яких можна загубитися, як у лісі. Він дивився на мене. Цікаво, він так же само перед цим дивився на Машу? чи може на Олену? Я швидко піднялася, і пішла в кімнату, скажу Маші, що погано стало.

В мене було ще дуже багато вільного часу, тому я вирішила піти поїсти. На обід в мене був рис з овочами. Я сиділа їла, як тут до мене підсідає Мирослав. 

- Приємного смаку - промовив той.

- І вам. - він їв овочевий салат. - Мирослав Антонович, для чого я тут? - так, я була безмежно рада, що в мене випала така можливість. Але я не розуміла.

- Набираєшся досвіду, досвід це важлива частина кар'єри. 

- Зрозуміло, дякую.

- Немає за що дякувати, ти молодець - він мене похвалив. Сам Мирослав Де Жюссьє мене похвали, це ж треба. Я усміхнулася найщирішою усмішкою яка в мене була, та продовжила їсти.

- Все одно дякую.- ми продовжили нашу трапезу в тиші. 

Після того як я поїла я відправилася до себе в кімнату, Маша вже була там, та розглядала якийсь свій одяг.

- Що ти робиш? - здивовано запитала я.

- Оо, Катю, уяви, сьогодні тут буде вечірка в стилі балу і ми маємо там бути. - відразу налетіла Маша.

- Ооо ні, це вже без мене. - не люблю я вечірки, відразу погано стає. - не люблю таке.

- Ну Катююю, будь ласочка, я не хочу сама. - дівчина відразу підбігла до мене, і почала благати. Та за щооо - Катю, ну благаю тебе.

- Машо, в мене немає бажання кудись іти. - ну навіщо мене благати, якщо я кажу ні.

- Тоді і я не піду.

- Чому? ти ж хотіла - я трохи не розуміла логіку дівчини, якщо ти хочеш, то йди.

- Ти не підеш, значить і я не піду також. - сказала як відрізала.

- Машо, ну ти ж не маленька дівчинка - ну чесне слово, я ж не маю з нею панькатися.

- Я не хочу без тебе.

- Серйозно? - трясця - візьми з собою Влада.

- Але я хочу з тобою - мене це починає дратувати, сиділа б собі спокійно.

- Добре. Але в мене тільки одна сукня. - одна сукня і то не для такої нагоди.

- Классссс. Не переймайся в мене їх достатньо, найдемо й тобі щось. - Маша міцно мене обійняла, та попригала до шафи.

- Коли хоч ця вечірка? - я ж повинна знати, скільки в мене ще є часу для того щоб зібратися.

- Вона о "20:00" - тоді в мене ще достатньо багато часу щоб зібратися. Тим часом Маша дала мені на вибір вже 3 сукні.

- Куди вона в тебе всі влізли? - серйозно, в неї не валіза, а чорна діра там, чи що?

- Я просто вмію складати. - сказала, навіть не подивившись на мене - іди приміряй, чому стоїш?

На вибір у мене: Темно-бордова сукня, з розрізом на нозі та відкритою спиною. Чорна сукня, з глибоким декольте. Темно-синя шовкова сукня, з м'якою лінією декольте, дуже приємна до тіла, але не для вечірки.

В підсумку я обрала темно-бордову сукню, ідеальна. Після цього я почала збиратися. Зробила укладка, трохи мейкапу, після цього одягаю сукню, на ноги чорні підбори, в руки чорний клач, який ідеально сюди підходить. Прийшов час виходити. Коли ми прийшли до місця, там вже було багато людей. До нас відразу підійшов офіціан, та запропонував шампанського.

- Машо, і що тут цікавого? - тихо запиталая у дівчини, адже, тут і справді було трохи нудно.

-По-перше, ще не почалося цікаве, а по-друге, можливо я хочу знайти тут собі чоловіка - загадково усміхаючись сказала подруга.

- Оо, то ти вийшла на полювання? - з сарказмом запитала.

- Звісно, зараз почнеться вальс, і мене сто відсотків хтось запросить. 

- Ну удачі. Надіюсь він буде красивим - згодом почала грати музика для вальсу, парочки почали виходити панувати, а ми з Машою так і стояли.

-Здається, ми сьогодні так і не потанцюємо - з сумом сказала я. Я вже навіть встигла розчаруватися.

- Міледі, чи можу я запросити вас на танець? - ззаду до нас підійшов якийсь чоловік. Ми разом повернулися, та він протягнув руку Маші. Вона усміхнулася, та подала йому свою, і вони закрутилися в танці, а я так і залишилася стояти.

-Чому ви стоїте одна? - знову ззаду до мене підійшов Мирослав. Я аж підскочила від несподіванки. - ну що ви, не лякайтеся. - він був у чорному смокінгу, верхній ґудзик рубашки був розстігнутий.

- Знала ж я, що не потрібно сюди йти. Тепер стою тут. - з якимось навіть сумом, сказала я. Мирослав простягнув мені свою долоню.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 7 8 9 ... 45
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн"