Читати книгу - "Новий кінець , Ізабель Азімова "

«Ти мій вечір, ти моя втеча»

«Коли я побачив її в перше, я вже знав хто вона така. Ми ніколи раніше не зустрічались, але побачивши її, я зрозумів. Я зрозумів, чого саме вона мені сниться. На початку вона була просто подругою мого брата, нічого серйозного. Я думаю, що вона навіть подобалась йому, але ми почали дуже часто бачитись, було враження, наче сама доля нас зводить. Ми зустрічались всюди, звісно не без мого втручання. З якогось моменту, та майже одразу, я зрозумів, що хочу бачити її частіше і не важливо де і як. Я дізнавався в брата, коли в них спільні лекції і приходив під кабінет. Звісно, я поводився, як придурок, але з нею, я не знав, що правильно, а що ні. Навіть зараз пишучи цю книгу, я до кінця не можу усвідомити, що вона є в моєму житті»

Читаючи це я уявляла Деміана, чоловіка високого зросту, його гарно складену фігуру, темне волосся і зелені очі. Очі в яких я губилась кожен раз, коли дивилась. Чого я взагалі думаю про нього? Хоча його характер не може перекрити гарної зовнішності. Будемо вважати, що я уявила, як він сидить на моєму ліжку і читає мені ці рядки, чисто через його зовнішність. Цей чоловік так неочікувано зʼявився в моєму житті, але він надовго в ньому не затримається, в цьому ж я впевнена. Чи побачимось ми ще колись? Думаю ні, він більше не прийде з Люком, бо моя компанія не сильно йому сподобалась, і я теж не маю наміру більше з ним бачитись. Але все таки цікаво, як він зайшов у кімнату, можливо я не закрила двері? Хоча навіть якщо так, звідки він дізнався де саме я живу. Звісно, йому міг сказати Люк, але він пішов раніше за мене, невже подзвонив йому? Ці думки мене просто вбивали.

Я відклала ненадовго книгу і вирішила прийняти душ, змити події сьогоднішнього дня так сказати. Швидко прийнявши душ і перевдягнувшись в піжаму, я взяла телефон, бо за цілий день накопичились повідомлення.

Я побачила повідомлення від Нерези, нарешті вона мені відписала! Я вже подумала, що щось трапилось.

«Привіт, в мене зламався телефон, тому не відповідала. Я якийсь час ще побуду у Зака.»

Повідомлення від подруги здалось мені сухим, але можливо в неї не було можливості мені багато відписувати. Далі були повідомлення від батьків, щодо того, коли я приїду до них, але ж навчальний рік тільки почався, тому наміру їхати в своє рідне містечко я поки не збиралась. Тим паче, що декілька днів тому, я домовилась в книжковому підпрацьовувати в них чотири дні на тиждень. В них звільнилась одна працівниця, тому з'явилось вільне місце, а Лілі знала, як я би хотіла у них тичасово працювати. По перше це не далеко від університету і в дні, коли в мене лекцїї зранку, я буду працювати у другу зміну, а по друге, я дуже люблю читати і кращого місця для підробітку я і не знаю. Сподіваюсь грошей, які я буду заробляти буде вистачати, щоб зняти невелику квартиру.

Я відклала телефон на комод біля ліжка і зрозуміла наскільки втомленою я себе почуваю, очі закривались і майже заснула, як почула, що мені прийшло нове повідомлення. Треба було виключити звук на телефоні. Хотіла проігнорувати і подивитись хто мені написав вже зранку, але думки, що там може бути щось важливе, не відпускали мене. Протягнувши руку до комоду, я взяла телефон і побачила повідомлення від Люка.

"Мені здається ви з Деміаном не знайшли спільної мови, мені прикро, іноді він може дивно себе поводити. Як щодо сходити завтра в кіно, вже в двох?"

Я була непроти провести час з Люком, як ніяк ми друзі, але чи точно Люк вважав мене свої другом. За невеликий час, що ми знайомі, я не помічала його інтересу до мене, як до дівчини. Але ми знайомі два тижні, за цей час мало, що можна зрозуміти. Тепер я вже не могла заснути, бо думки не давали покою. Мені подобалось проводити іноді час з Люком, але нічого більшого. Буду сподіватись, що в хлопця немає ніяких намірів на мене і це просто дружня пропозиція.

Коли зранку я проснулась і взяла телефон, я побачила, що так і не відповіла Люку і так і вимкнула телефон в переписці з ним. Відповівши, що я не проти сходити ввечері в кіно, я відклала телефон і почала збиратись в книгарню. Сьогодні був мій перший день, але я була впевнена, що все буде нормально. В мої обов'язки поки, що входило розтавляти нові книги, які привозять два рази на тиждень і звісно, що обслуговувати покупців біля каси. Це невеличкий книжковий магазин і кожен раз, коли я туди заходила, людей було небагато, а в робочі дні зранку майже ніхто і не заходив. Саме такої робити зараз я і потребувала. Вдягнувши білу майку і трохи широкі джинси, я підкрутила кінцівки волосся і трохи підмалювала очі. Я була рада, що йти до книгарні було недовго і мені не треба було їхати в транспорті. Вийшовши з гуртожитку я, як завжди зайшла в кав'ярню і замовила лате, але сьогодні без апельсинового сиропу. Коли я забирала каву, мені здалось, що на мене хтось дивиться і коли почала обертатись навколо себе нікого так і не побачила. Параноя виходить. Я подивилась на годинник і якраз час був вже йти. Буквально через десять хвилин я вже була біля дверей книгарні. Трохи нервувала, але думаю це нормально. Вирішивши більше не гаяти часу, я різко вікрила двері і одразу побачила Лілі.

- Ейло, ти якраз вчасно! - вигукнула Лілі і я посміхнулась. Думаю працювати з нею буде не так погано.

- З чого мені починати?

- Бачиш коробку біля стелажу з детективами - вона показала в самийф кінець книгарні і я побачила середнього розміру коробку, я кивнула і Лілі продовжила,- Розкладаєш ці книги, як тобі захочеться, можеш від найбільшої до найменшої, або по кольорах. Як закінчиш скажеш мені і переведу тебе на касу і покажу, що там треба буде робити. - я знову кивнула і підійшла до коробки з книгами.

Я по тихеньку почала розкладати книги, як побачила боковим зором, що Лілі почала розкладати книги на стелаж біля мого. Як я і думала людей в книгарні ще не було.

- Ну що ж, розповідай, чим вчора займалась?- запитала Лілі, а я була в приницпі не проти з кимось поспілкуватись на роботі.