Читати книгу - "Під тиском долі, Настуся"

Наступні дні були напруженими. Мері відчувала, як між нею і Алексом знову з’являється відстань, хоча вона намагалася заперечити це. Її думки постійно поверталися до Лінди, до її поведінки та до того, як Алекс спілкувався з нею. Цей тривожний дисонанс між сподіваннями і реальністю знову став нависати над їхніми стосунками, як важка хмара. 

Вечорами Мері намагалася зосередитися на своїх обов’язках, але думки про Лінду і про те, як її присутність вплинула на Алекса, постійно турбували її. Дівчині здавалося, що їхні розмови стали коротшими і менш емоційними, а їхні вечори в камінному світлі, що раніше були сповнені теплом і близькістю, тепер здавалося, що перетворилися на рутинні обов’язки. Мері відчула, що їхня гармонія була порушена, і вона більше не могла ігнорувати це. 

Одного вечора, коли Алекс пішов до свого кабінету, Мері вирішила, що настала пора відверто поговорити. Вона відчула, що тримати все всередині більше не має сенсу. Коли вони залишилися наодинці у вітальні, Мері сіла напроти Алекса, намагаючись зберегти спокій. 

— "Алексе, я не можу більше так жити," — сказала вона, її голос був спокійним, але в очах блищала нерішучість. — "Мені потрібно поговорити про те, що сталося між нами." 

Алекс, побачивши вираз її обличчя, зупинився і сів поруч. Його серце билося швидше, розуміючи, що ця розмова може стати вирішальною. Він підняв на неї погляд, його вираз обличчя був змішаний з подивом і очікуванням. 

— "Про що ти?" — запитав він, хоча вже знав, про що йдеться. Його голос звучав трохи нервово. 

— "Про Лінду. Про те, як я відчуваю себе, коли бачу вас разом. Ти казав, що вона лише стара подруга, але я бачу, що між вами щось є. І це ранить мене." — Мері намагалася говорити рівно, але емоції все ще пробивалися крізь її слова. 

Алекс мовчки спостерігав за нею, намагаючись зібрати думки. Потім підійшов ближче до Мері і взяв її руки в свої, їхні погляди зустрілися, і він намагався передати всі свої почуття через ці прості, але важливі дотики. 

— "Лінда дійсно була частиною мого минулого, вона багато мені допомагала, " — тихо сказав він, його голос був м’яким, але щирим. — "І я розумію, що її поява могла викликати у тебе тривогу. Але я обрав тебе, Мері. І я не хочу, щоб минуле руйнувало наше майбутнє." 

Він продовжував дивитися їй в очі, шукаючи розуміння і підтримки. Мері відчула, як її серце трохи відтануло від цих слів. Вона побачила, що Алекс дійсно намагається бути щирим і відвертим. Її почуття змішалися: з одного боку, було відчуття болю, але з іншого — розуміння, що Алекс з нею. 

— "Я знаю, що ти робиш багато для нашого спільного майбутнього," — сказала Мері, її голос був теплим, хоча злегка тримався. — "Але я також знаю, що для міцних стосунків потрібно більше, ніж просто слова. Я хочу, щоб ми працювали над цим разом, щоб зрозуміти один одного." 

Алекс кивнув і потягнувся до неї, обійнявши її ніжно. Мері відповіла на його обійми, відчуваючи тепло і захист. Вона могла відчути, як лід між ними поступово тане. Вони стояли так кілька хвилин, їхні обійми стали виразом прощення і відновлення зв’язку. 

Після цього вони сіли на диван, і Алекс запалив камін, щоб створити затишну атмосферу. Вони продовжували розмову, обговорюючи не тільки Лінду, але й свої страхи. Алекс поділився своїми переживаннями про минуле і про те, як він відчуває тиск від власних помилок. Мері розповіла про свої власні тривоги і страхи, які відчувала, бачачи Алекса поруч з Ліндою. 

Разом вони переглядали старі фотографії та документи, що нагадували про їхній шлях. Це стало для них можливістю подивитися на своє життя під іншим кутом і зрозуміти, як їхні спільні переживання сформували їх як пару. Ця ніч стала можливістю для них переглянути свої стосунки і зрозуміти, що між ними справді є щось цінне, варте збереження і боротьби.