Читати книгу - "Університет Блага, Несвятий революціонер"

-А я тобі, «гик», не скажу, «ха-ха-ха». Йди до сраки, Лемко, залиш, «гик», мене.

-Ти відповісиш. – Авдій, сповнений гніву схопив обома руками за шию тітку. – Ти чуєш мене, паскудо, ти мені відповісиш.

Тітка Катерина била по руках Лемка, аби він її відпустив. Очі наповнені гніву, червоні. Катерина відчула наближення смерті. Момент – і Авдій відпустив її.

-Тварюка мала, «кх -кх». – Знесилена Катерина втратила свідомість.

Лемко переніс її в кімнату та поклав на диван. Після похорону його рідних, тітка Авдія стала майже не щотижня втрачати свідомість, під час чого вона просто спала. Студент прибрав увесь гармидер, який влаштувала Катерина. Він ліг на ліжко, завтра він скаже тітці про те, щоб вона навідала хірурга, завтра він сидітиме під кабінетом сестрички, але сьогодні йому відчинилися двері у світ червоного пекла, яке для студента ніколи не закінчиться.