Читати книгу - "Подарована Асмодею, Іванна Желізна"

— Щось ти надто напружений, Асмодею. Мені не подобається твій вигляд, — якби я не знав свою дружину, то б подумав, що вона за мене хвилюється. 

— Люба, тобі коли востаннє щось в мені подобалося? 

— Не пам'ятаю такого дня, любий, — зоровий контакт тримається. 

— Асмодей, Ліліт має рацію. Виглядаєш ти кепсько.

— Хоч ти не почитай, окей? Я не можу зосередитися на відпочинку, коли ми стоїмо на порозі війни. Не знаю, як ви, а я вже відчуваю її аромат.

— Штат Джорджія впаде перед тобою і без війни. Наші люди проникли у всі стратегічні місця. Під нами не тільки нелегальний бізнес, а й копи та місцеві чиновники. Дай нам ще трохи часу і ми оголосимо хто їхній новий господар. 

Я переводжу свій погляд на Тайпана і киваю йому. Це моя права рука, радник і особистий охоронець. За десять років служби не один раз врятував мені життя. І я справді вірю, що його слова збудуться. Щоправда… мені потрібно поговорити з ним наодинці. 

— Ліліт, мені потрібно, щоб ти сьогодні була на перемовинах по новій постачі наркотиків. Ми за будь-яку ціну маємо її отримати. І мова зараз йде не про гроші. 

— Я тебе почула. За мною, хлопчики. — Дружина підводиться зі свого місця та йде до виходу з кабінету. За нею ступають два її вірних добермана, які готові будь-кого розірвати, хто стане на шляху їхньої владної господині. 

— Випиймо.

Це була не пропозиція, а констатація факту. Не чекаючи відповіді Тайпана, я розливаю по двох склянках скотч. Напитися хочеться неймовірно, але зараз такої змоги немає. Я постійно маю бути напоготові. 

— Ти точно в нормі?

— Ні. Останні дні я практично не сплю. У голові десятки варіантів розвитку подій, я мушу їх всі проаналізувати. 

— За що ти хвилюєшся? Все ж іде за нашим планом. 

— Моє внутрішнє передчуття неспокійне. Саботаж Джека і Джейкоба його тільки посилило. Я відчуваю, що буде повстання проти нас, яке переросте у війну. 

— Думаєш, що хтось наважиться кинути тобі виклик?

— На загал ні, а от у тіні він уже робить. До мене дійшла інформація, що Вінс готується до нової постачі зброї у Луїзіану. Але мене він про це не попередив. Хтось йому допомагає і я маю вияснити хто саме доки це не стало пізно. 

— Якщо хтось і наважився боротися з тобою, то він мрець. Ми з-під землі його дістанемо і принесемо тобі його голову. 

Я киваю Тайпану і залишаю при собі одну з думок. Поки я не готовий її озвучувати, але я точно знаю: серед моїх демонів є пацюк. Мене зраджують мої люди, а це найгірше. Я мушу його знайти та придушити власними руками. 

— Потрібно натякнути Вінсу, щоб він навіть не думав обманути нас.

— У тебе вже є якісь ідеї?

— Так. Він завтра відкриває лікарню, яка має підвищити його рейтинг на виборах нового губернатора.

— І? 

— Зрівняйте її із землею. Каменю на камені немає залишитися. А Вінсу пришли подарунок. Хочу, щоб в коробці лежала М-16 перев’язана кривавою стрічкою.

Гвинтівка М-16 — ніби продовження мене. Жодна зустріч не проходить без неї. За двадцять років вона стала моїм талісманом і справжнім жахіттям для того, хто її отримав. Це своєрідне попередження. Сьогодні я присилаю її в подарунок, якщо не виправишся, то завтра з неї отримаєш кулю в серце. 

— Вранці чекай гарних новин, Бос. 

Змію потрібно душити в зародку. Ніхто не посміє піти проти мене.

P.S. Частина історії буде розгортатися навколо боротьби за владу. Ми побачимо справжню протистояння та брудну гру, в якій тільки один переможець.