Читати книгу - "Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України"

Рабинович Μ. Г. Древнерусские знамена (X—XV вв.) по изображениям на миниатюрам // Новое в археологии. — Москва, 1972. — С. 176—180.

111

Дашкевич Я. Етнічна символіка в україно-руській літературі XIII—XIV ст. // Знак. — 2009. — Ч. 49. — С. 5—6.

112

Див. зокрема: Соломоник 3. И. Сарматские знаки Северного Причерноморья. — К., 1959; Драчук В. С. Системи знаков Северного Причерноморья (тамгообразные знаки северопонтийской периферии античного мира первых веков нашей зры). — К., 1975; та ін.

113

Рыбаков Б. А. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси X—XII вв. // Советская археология. — 1940. — Т. VI. — С. 227—257.

114

Див. зокрема: Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого. — Ужгород, 1934 (перевидання: К., 1990; К., 1991); Січинський И. Український тризуб і прапор. — Вінніпег: Тризуб, 1953 (перевидання: Львів, 1995); Рапов О. М. Знаки Рюриковичей и символ сокола // Советская археология. — 1968. — №3. — С. 62—69; Дашкевич Я. Родовий знак Рюриковичів у Галицькому князівстві XIII ст. // Третя наукова геральдична конференція. — Львів, 1993. — С. 32—33; Бєлов О., Шаповалов Г. Український тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт. — Запоріжжя, 2008; та ін.

115

Dlugosz J. Opera omnia. — Cracoviae, 1873. — T. XI. — P. 186. У польському перекладі: Dtugosz J. Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. — Warszawa, 1973. — Kś. 5—6. — S. 259.

116

Летопись по Ипатскому списку. — Санкт-Петербург, 1871. — C. 505.

117

Там само. — С. 518.

118

Zimorowicz J. В. Pisma do dziejów Lwowa odnoszące się. — Lwów, 1899. — S. 54.

119

Пастернак Я. Старий Галич: Археологічно-історичні досліди у 1850—1943 рр. — Івано-Франківськ, 1998. — С. 206; Ткачук Т. М., Тимус К. Л. Галицькі керамічні плитки із рельєфними зображеннями та гончарні клейма: Каталог. — Галич, 1997. — С. 15. — № 17.

120

Гречило А. Українська територіальна геральдика. — Львів, 2010. — С. 36—43.

121

Piekosiński F. Pieczęcie polskie wieków średnich // Sprawozdania Komisji do badania historii sztuki w Polsce. — Kraków, 1900 [1897—1899]. — T. 6. — S. 293—294, 306; Лаппо-Данилевский А. Печати последних галичско-владимирских князей и их советников // Болеслав-Юрий II Тройденович, князь Малой Руси: Сборник материалов и исследований. — Санкт-Петербург, 1907. — С. 211—310; Дашкевич Я. Геральдичне зображення Лева в період Галицько-Волинської держави (перша половина XIV ст.) // Знак. — 1998. — 4. 16. — С. 6—8; та ін.

122

Barwiński В. Pieczęcie ksiąžąt halicko-wlodzimierskich z pierwszej potowy XIV wieku // Wiadomozci numizmatyczno-archeologiczne. — 1909. — № 6. — S. 99—104; №7.-S. 127—130. Перевидання цієї публікації: Барвінський Б. Українські сфрагістичні пам’ятки XII—XIV століть // Записки НТШ. — Львів, 1996. — Т. CCXXXI. — С. 251—257.

123

Гречило А. Земельна геральдика // Пам’ятки України. — 1991. — № 3. — С. 42.

124

Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. — С. 112.

125

Каменцева Е. И., Устюгов Н. В. Русская геральдика и сфрагистика. — Москва, 1974. — С 148.

126

Dlugosz J. Opera omnia. — Cracoviae, 1877. — T. XIII. — P. 39.

127

Летопись по Ипатскому списку. — С. 559. Ідеться про оборонну вежу в Білавино, руїни якої збереглися досі.

128

Петрушевич А. О городѣ Галичѣ за Луквой // Вѣстник Народного Дома. — 1887. — Ч. 52. — С. 467; Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. — С. 154.

129

Kittel Е. Siegeln. — Braunschweig, 1970. — S. 215; Maclagan M. The Byzantine Empire and Heraldry // Genealógia 8c Heraldica. Actas do 17-o Congresso Internacional das (icncias Genealógica e Heraldica: Heraldica. — Lisboa, 1986. — P. 345—347.

130

Наприклад, Хроніка Матвія Паризького (середина XIII ст.) подає герб імператора Фрідріха II як «у золотому щиті дво- або одноголовий орел» та малюнок із двоголовим орлом (див.: Ströhl Н. G. Heraldischer Atlas. — Stuttgart, 1899. — Taf. XVIII, No. 1; Schurdel H. D. Flaggen & Wappen Deutschland. — Augsburg, 1995. — S. 51).

131

Ще й досі двоголовий орел є на державних символах Росії, Албанії, Сербії, Чорногорії, активно використовується в емблематиці Греції та Туреччини.

132

Высоцкий С. А. Светские фрески Софийского собора в Києве. — К., 1989. — С. 63,84.

133

Климкевич Р. О. Двоголовий орел Галицько-Володимирського Королівства // Музейні вісті. — Чикаго, 1959. — 4.1—II. — С. 5—10.

134

Dlugosz J. Opera omnia. — T. XIII. — Р. 39.

135

Dlugosz J. Insignia... — S. 16.

136

Piekosiński Е Pieczęcie polskie wieków średnich. — S. 392.

137

Piekosiński Е Pieczęcie polskie wieków średnich... — S. 316—317.

138

Vossberg Е A. Siegel des Mittelalters... — Taf. 19; Akta grodzkie і ziemskie. — Lwów, 1870. — T. II. — S. 8; Piekosiński F. Pieczęcie polskie wieków średnich... — S. 318; Однороженко О. Руські королівські, господарські та князівські печатки XIII — XIV ст. — X., 2009. — С. 51—53, 195—196, № 14, 16, 17.

139

Крижанівський А. Львівський монетний двір у XIV—XV століттях. — Львів, 2007. — С. 45—150.

140

Kuczyński S. К. Polskie herby ziemskie: Geneza, treści, fimkcje. — Warszawa, 1993. — S. 14.

141

Vossberg F. A. Siegel des Mittelalters...; Dzialyński A. T.