Читати книгу - "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"

Говорячи це, вампір ставав усе більше схожим на сентиментального поета після кількох келихів міцного вина.

— Леді, залишайтеся зі мною. Я прожену всіх цих дармоїдів. Повірте, я — романтик у душі. Лірик. А вірші мої — вам би почути! Хочете, я прочитаю?

Віка вже відкрила рота, аби відмовити, але Міхаель випередив її:

— Не варто! — відрізав він різко. — Це питання закрите.

— Шкода… — зітхнув Оланд, похитуючись. — Мабуть, я сьогодні трохи перебрав. Мені треба прилягти.

Він підвівся, похитнувся і, майже спотикаючись, вирушив до виходу.

— Слуги вас проведуть у ваші покої, щоб ви могли відпочити до балу.

П’яний вампір був для Вікторії видовище нове. Та й, чесно кажучи, самі вампіри — явище нове.

Щойно господар вийшов, як їх оточили мовчазні слуги.

Міхаель підвівся і взяв Віку за руку.

— Поки що доведеться підкоритися, — прошепотів він. — Але я придумаю, як вибратися звідси.

У супроводі десятка мовчазних вампірських прислужників їх провели на другий поверх, у гостьову кімнату.

Приміщення виглядало так, ніби його декорували з думкою про кривавий ритуал. Темно-червоні шпалери, килим насичено-брунатного кольору, масивне ліжко з балдахіном кольору зрілої вишні й простирадла, схожі на застиглу кров. В усьому цьому панував дивний антураж — зловісна розкіш, готична й театральна.

Чорні різьблені меблі підкреслювали моторошність кольорової палітри.

— Лячно… — озвалась Віка, мимоволі здригаючись.

— Нам краще відпочити, — втомлено кинув Міхаель і важко опустився на ліжко. — Ніч обіцяє бути веселою.

Він заплющив очі — і за мить, здавалося, вже спав.

— Як ти можеш заснути в такому місці? — здивовано пробурмотіла дівчина, але й сама, не довго думаючи, вляглася поруч.