Читати книгу - "ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ, Нікіфор Гірняк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
[27] Пор. там же — ст. 143.
(обратно) 41[28] Пор. Шухевич — цит. матеріяли, IV/105.
(обратно) 42[29] Живе на еміґрації в Канаді. Його спогад називається: «Останні дні Начальної Команди УГА». — Н. Г.
(обратно) 43[30] Пор. І. Максимчук — цит. твір, стор. 97.
(обратно) 44[31] Ст. Шухевич — цит. твір, ІV/90.
(обратно) 45[32] Порів. І. Мазепа: «Україна в огні і бурі революції», ч. 2, ст. 156. — Н.Г.
(обратно) 46[33] Про постанову відпоручників армії УНР і УГА в справі об'єднання пiд прапором УНР пишуть у спогадах Дм. Паліїв і ген.-хор. Михайло Крат. Цей останній недавно надрукував свій спогад у «Бюлетені ОбВУА» — додатку до «Народньої Волі» за 1. 8. 1951 р. ч. 30. Шан. автор твердить, що цей договір укладено завдяки енерґійній поставі Палієва, який став проти вимоги Галревкому (Вінницького — Н. Г.) з'єднатися з большевиками. Це не відповідає історичній правді. Ревком УГА у Вінниці заснувався щойно 31 грудня 1919 р., отже, через два тижні після договору делеґатів наших армій. Тоді ще сам Паліїв вів переговори з А. Хвилею про союз УГА з червоними, й коли втратив у большевицького аґента кредит (як він сам твердив на засіданні Колеґії старшин), я, з доручення тієї ж Колеґії, перебрав на себе переговори від імени УГА; Паліїв був моїм посередником у Хвилі. Не тільки Паліїв, але всі ми, навіть бувши в союзі з червоними, постійно тримали зв'язок з армією Павленка і думали про реалізувавші договору з половини грудня 1919 р.; але це не було можливим через велике віддалення армії ген. Павленка від постою УГА. Велика кількість тифозників не дозволяла нам рушитися в напрямі військ Павленка. Паліїв у статті «На чисту воду» (Літ. Черв. Калини 1930, чч. 6 і 7) твердить, що ген. Тарнавський визнавав Колеґію старшин при НК і залишив за нею право рішати політ. справи УГА. Якщо так було справді, то зовсім незрозумілим лишається факт, що цей генерал безпосередньо перед проголошенням об'єднання обох українських армій виїжджає з Вінниці з цілою НК на південь, і проголошення не було. Паліїв наплутав також з іменами й працею червоних діячів у Вінниці. Хвиля називався Андрій; він був членом законспірованого парткому КПбУ, а, боротьбіст Ковтунович називався Кость, але він не був головою губревкому Поділля, а був ним москаль Козицький. Другий боротьбіст, наш приятель, називався Микита Коляда, а не Микітка. Ще кілька слів про «криву лінію дій» Колеґії старшин. Вона призначає своїх представників для переговорів з большевиками, потім зрікається їх і починав переговори з армією УНР про об'єднання з УГА. Чекає на вислід переговорів з румунами про дозвіл для УГА перейти на румунську територію. а коли з того нічого не вийшло, організує на швидкуруч Начальний ревком УГА (до якого входили також Паліїв і Шухевич) і в «співпраці» з большевиками посувається до приниження й надмірної послужливости. У зв'язку з цим стоїть також дійсно скандальна справа видачі ваших генералів у руки червоних катів. — Н. Г.
(обратно) 47[34] Пор. Ст. Шухевич — цит. твір, т. IV, ст. 80 і 90. — Н. Г.
(обратно) 48[35] Пoр. Cт. Шухевич — цит. твір, IV/99.
(обратно) 49[36] Там же — IV/97.
(обратно) 50[37] Шухевич подає точний стан загальний (харчовий) 16.688, а бойовий 3.975; не вияснена занадто велика розбіжність між бойовим і харчовим станом. Пор. IV/54-56. — Н. Г.
(обратно) 51[38] Д-р І. Сіяк прислужився галичанам у Харкові під час в'їзду Рад тим, що як член слідчої комісії в справі переходу галицьких бриґад до військ УНР чимало спричинився до припинення червоного терору проти нас з боку большевиків по подіях 24 квітня. Про це буде докладніше в ІІ-й частині цієї праці.
(обратно) 52[39] Пор. П. Мигович: «При 1 бриґаді ЧУСС-ів», Літопис Червоної Калини 1938 р. чч. 10-12. — Н. Г.
(обратно) 53[40] Сотник УСС О. Навроцький вмістив у 3. ч. «Голосу Комбатанта» спогад «Розрив з большевиками», в якім стверджує, що 3 бриґада не брала участи в бої з червоними, бо піший полк відмовився виступити. Думка Навроцького про виступ Головінського збігається з думкою Тютюнника й моєю. — Н. Г.
(обратно) 54[41] Спогад сотника М. Луцького є в моєму архіві. — Н. Г.
(обратно) 55[42] Пор. «Літопис Черв. Калини» 1937, ч. 5. — Н. Г.
(обратно) 56[43] Пор. І. Мазепа — цит. твір ІІ/235. — Н. Г.
(обратно)!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ, Нікіфор Гірняк», після закриття браузера.