Читати книгу - "Захисники, які ступили за межу життя, Олег Калашніков"

У грудні 2014 року Іван повідомив дружині, що має прибути у відпустку, і, навіть, пожартував: «Тетянко, ти там дивись, не сплануй у гості з дітьми в цей день податися». Молодший син Юрко збуджено чекав на скоре батьківське прибуття, що навіть спробував влаштувати вдома своєрідний бунт – не йти до школи, аби не пропустити довгоочікувану подію. І, коли Іван приїхав до оселі, Тетяна жартома попросила сховатися його у другій кімнаті, коли син повертався з уроків. Іван не втримався і вийшов до Юрка достроково, як тільки-но той почав розпитувати чи є вже тато. У момент зустрічі плакали всі, стільки було емоцій та щасливих дитячих вигуків. Юра і до цього часу підсвідомо очікує на диво – повернення батька з війни, хоча розуміє, що таке неможливо.

Повертався на фронт, де життя могло обірватися у будь яку непередбачувану мить. Однак, на всі її сльози та вмовляння Іван відповів так: «Ти та діти – це моя сім’я і моя душа, однак, побратими теж є моєю сім’єю і поки небезпека чатує на них, моє серце перебуває з ними».

Провідна неділя у 2021 році на погоду виявилася нестійкою: то сонячно, то хмарно, а то вітерець задує. Однак, холодному граніту все рівно, яка погода у людей, він мовчазно зносить будь які кліматичні примхи.

– Артем, ти вже дев’ять класів закінчив? – запитала старшого сина Людмила Єрмакова, яка опікується сім’ями загиблих в Андрушівській громаді.

– Так, маю п’ятнадцять років, –підтвердив підліток.

– Ким хочеш стати, вже думав? – продовжила розпитувати Людмила.

Хлопець деякий час помовчав, а потім твердо відповів:
– Хочу бути військовим.

– Ти впевнений у своєму виборі? – підключився до розмови ветеран російсько-української війни Ігор Маліновський, голова ГО «СВАРГО».

– Стоїть на своєму міцно, – підтвердила бажання сина Тетяна Вовк.

– Тоді, чому б не спробувати вступити до військового ліцею імені Івана Богуна, що у Києві? – запропонував Ігор Маліновський.

– А це можливо? – з сумнівом запитала Тетяна.

– Можливо, якщо до бажання, ще й зусилля докласти, – запевнив Маліновський. І наступного ж дня з цього питання зателефонував ректору ліцею Ігорю Гордійчуку – Герою Україні, живій легенді російсько-української війни. 

Ігор Володимирович пообіцяв, що якщо хлопець пройде медичний огляд, професійний психологічний відбір, оцінювання рівня фізичної підготовленості та успішно здасть вступні випробування з математики, української та іноземної мов, то, як син загиблого захисника України, поза конкурсом буде зарахований до навчального закладу. Причому він простежить, як абітуріент складає іспити.

Вступ до військового ліцею для Артема і Тетяни розпочався зі спілкування з Ігорем Гордійчуком. Той особисто хотів познайомитися з абітурієнтом, щоб визначити міцність його бажання піти військовою стежиною та узнати характер майбутнього кадета. 

Під час бесіди генерал-майор запитав хлопця: 
– Сам забажав прийти до нас на навчання, чи мама вмовила?

– Це моє власне рішення, – твердо відповів Артем.

– Тоді буду радий бачити тебе серед кращих випускників нашого ліцею, – зазначив ректор. 

– Успіху тобі, юначе, – побажав прощаючись і міцно потиснув Артему руку.

1 вересня 2021 року син Івана Вовка, який загинув захищаючи незалежність України та майбутнє своїх дітей, Артем стояв в кадетській шерензі Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Авторка Північна

*           *          *

Їй повідомили, що він уже не прийде…
Що він загинув мужньо у бою,
Що там, де кулі крик, вогонь, гармати,
Знайшов він чорну смерть свою…

Вона його, як мати обійняла,
Вона з ним гралась ніби рідная сестра,
Та як кохана палко цілувала 
І за собою в безвість мовчки повела…

Тепер він з нею вже навічно,
Й належить він тепер лише її одній.
За що? Чому? Чому й Навіщо?
Він знадобився саме зараз їй?

Чому вона його не пропустила?
Вона ж і так уже забрала багатьох…
Коли ж вже спиниться ця чорна сила?
Коли вже поросте на вражій зброї мох?

Їй повідомили, що він уже не прийде…
Їй повідомили – його уже нема…
Вона ридала вдень, а вночі голосила,
І смерть до себе пошепки звала…

Не можна горе сповна описати,
Бо душу убиває біль в одну єдину мить.
Цей відчай й безпорадність клята,
Бо ти не в силах мертвих воскресить…

                                                      29.06.2015