Читати книгу - "Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал"

Кірон відчув, як вона вмощується біля нього, спершу обережно, ніби боїться, що він змінить рішення, а потім її пальці вп’ялися в його сорочку, і він зрозумів, що зараз вона так само чіпляється за нього, як колись чіплялася за край урвища. Тільки цього разу він не дасть їй впасти. Він обережно вкрив їх її спальним мішком і закрив очі, відчуваючи, як її подих поступово вирівнюється. Ранок усе одно настане, з усіма своїми випробуваннями. Але цієї ночі він принаймні зможе захистити її від тіней, що переслідували її у темряві.

На світанку вони вирушили назад.

Шлях назад був довшим, але спокійнішим. Вони вирішили піти в обхід, через Мертві землі. Можливо, через втому, можливо, через тягар пережитого, але між ними панувала приємна тиша. Саме вона була потрібна їм. Гори мовчки дивилися на них згори, мовби спостерігаючи, як подорож змінила кожного з них.

Едельвейс йшла попереду, поруч із Люком, іноді підтримуючи його, коли він кульгав. Його вугільна пташка відбулася забоями ребер, синцями, подряпинами та розтягненням гомілки. Тому з допомогою Дона і кількох зіль вона повністю відновилась. Люку так не пощастило, він вивихнув коліно, тому йому залічили лише поверхневі пошкодження.

Кірон йшов трохи позаду, слідкуючи за ними. Едельвейс більше не виглядала такою крихкою, як учора в ущелині. Її хода була впевненою. Погляд - прямим.

"Так, вона впала. Але піднялася."

І це було найважливіше.