Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Моя Високосте… - прошепотів він, цілуючи пальці її рук, - бути з тобою так само природньо, як дихати…

- Тоді сьогодні… я буду твоїм повітрям, - прошепотіла у відповідь Рейна.

І поцілунок її на смак був солодшим за все на світі. А на ранок… на згадку про неї лишились лише зім’яті простирадла та п’янкий аром найкращої у світі ночі.

***

- Вас ніхто не супроводжує, окрім цього спригана, моя леді? Хелісен Вогнекрилий, вірно? Ванесса згадувала про вас.

- Тц… так і знав, що без неї не обійшлось, - вилаявся про себе Хел.

- Хел, повертайся будь ласка до королівського палацу, - тихо промовила Рей, навіть не обернувшись до нього, - дякую, що допоміг обійти охорону та супроводив мене сюди. Але далі – я сама.

- Впевнена? – Хелісен дивився на нею з гіркотою у погляді.

- Так, - майже шепотіла вона, - я впораюсь. А ти… підготуй будь ласка все аби зустріти студентів Опівнічного факультету.

Вона подивилась на Алена, що сидів у своєму різному кріслі і зверхньо розглядав її.

- Я попливу з вами у Сін, - сказала вона, хоча слова застрягали у горлі, - я стану вашою імператрицею. Тільки поверніть дітей. Поверніть їх батькам. І я зроблю все, що накажете.

- Хто наважиться наказувати імператриці? – їдко зауважив Ален, - якщо ви мені не брешете, прекрасна леді, то я виконаю ваше прохання негайно. Діти повернуться зі сприганом.

- Даєте слово?

- Звичайно.

Він клацнув пальцями. У каюту зайшла Нагайна.

- Нага, приведи дітей.

- Слухаюсь пане.

За мить у його каюту заштовхнули трьох. Шарнона, Ельйо та Сорана. Вони миттю кинулись до Рейни. Вона обійняла їх, не проронивши ні звуку, ледь стримуючи сльози. Вона обернулась до Алена.

- Де Шира і Тейн?! – прошипіла вона.

- Аааа… ви про цих двох крихіток? Закохані сприган і кафо? – усміхнувся Ален, - ми тримаємо їх окремо в особливих каютах. Це була умова Білого храму. Все ж таки, на думку Преподобного, діти грішні і потребують термінового перевиховання, поки не запізно.

- Преподобний… - очі Рейни налились кровʼю, - уклав угоду з напівкровкою і все рівно… хоче перевиховувати тих, хто закохується у представників не своєї раси?! Приведіть їх негайно!!!

- Всьому свій час, моя леді.

- Ви дали слово!!!

- І я стримаю його, - Ален перекинув ногу на ногу, - ці троє повернуться зі сприганом у Ліберію. А ті двоє залишаться у якості гарантії, що ви стримаєте свою обіцянку. Щойно я отримаю те, що бажаю – вони будуть вільні, я відправлю обох до батьків. А поки, на них, як і на вас, моя леді, чекає цікава подорож у імперію Сін. Ви побачите їх.

Рейна глянула на Хела. Той був блідий. Зрозуміло було, що йому надто важко стримувати свій гнів, почуття цієї безвиході. Він закусив губу і відвів погляд. Рейна поглянула на наляканих студентів. Опустившись біля них на одне колінок, вона ще раз потягнулась обійняти їх.

- Слухайтесь Хела, - сказала вона пошепки, - він доправить вас у королівський палац Ліберії. Звідти вас заберуть батьки і ви будете у безпеці. Я даю вам слово, що врятую Ширу та Тейна. І поверну їх цілими та неушкодженими. Але і ви мені дещо пообіцяйте. Будьте сильними, слухайтесь дорослих і станьте бойовими ткачами, як мріяли. Коли все це скінчиться, обов’язково поверніться до Академії і завершіть своє навчання. Обіцяйте!

Ельйо схлипувала, Шарнон обіймав її за плечі і ледь тримався. Соран вхопив Рей за руку.

- Пані Леарлес! А як же ви?!

- Я буду в порядку.

- Ви пам’ятаєте?! Ви обіцяли! Ви нам обіцяли особисто вручити нам наші дипломи!

- Пам’ятаю, - Рей відчувала, що голос її підводить, - я виконаю свою обіцянку, виконаю. А тепер йдіть. Бережіть себе. Хел… бережи їх ціною власного життя. Це наказ командира Вовчого загону.

Коли Вогнекрилого і студентів проводили на берег, Ален наблизився до Рейни і торкнувся її срібного волосся. Він гладив його, перебирав пальцями, вдихав аромат локонів. Від цього по її спині пробіг холод. Вона підняла на нього затуманений погляд.

- Використовувати дітей… з вашого боку це було гидко, - промовила вона.

- Хіба? У коханні, як і на війні, всі засоби годяться, - усміхнувся Ален, - до речі, не вам мені казати про чесність, моя леді. Ці студенти… так вам довіряються. А ви їм нахабно збрехали.