Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- То це я винен?! Бо ви впустили змову, що була у вас буквально під носом?!

- Аспер, охолонь, - поклав йому руку на плече Еліас, - які у нас зараз варіанти?

- Ми планували виступити з військом, - відповіла Емілія, - вже розіслали вісті до союзних нам королівств. Райкон і Сеттен-Хейл вже дали відповідь, війська готуються до виходу. Завдяки стратегії та силі генералів, з великими втратами, але ми б мали перевагу у цьому бою.

- Але тепер у цьому плані з’явилась важлива перемінна, - похитала головою Лейла, - заручники.

- А коли це долю цілого королівства вирішували життя якихось там студентів? – пхикнув Хелісен, - дітлахів, звичайно, шкода. Але пожертвувати цілим генералом заради їхнього порятунку? Ви серйозно?

Він поглянув на Рей. Вона дивилась на нього пронизливо і він зрозумів, що ще слово – і вона його вб’є. І це не перебільшення.

- Он як, - зітхнув він, - отже, ти знову все ускладнюєш.

- Найоптимальніший варіант – віддати леді Леарлес, - промовив Гарден.

- Нізащо! – вскочив Таск, - ми це навіть не обговорюватимемо!!!

- Заспокойтесь, - підняла руку Емілія, - ми розглядаємо цей варіант лише як тимчасову міру. Замилити очі Алену. Поки вона буде поряд із ним, ми зможемо підготувати декілька стратегій, які допоможуть нам врятувати Континент і повернути її!

- Ви хочете зробити з Рей приманку! – сприган оскалився, - поки ви вирішуватиме свої проблеми… хто знає, що він з нею зробить?!

- Вона потрібна йому жива!

- Так! І він чітко озвучив, для яких цілей.

- У нас дійсно немає інших варіантів? – запитала Вогнекрила.

- Не смій! – вхопив її за руку Таск, - ти справді допускаєш думку про те, що цей варіант – єдиний?!

- Ми ризикуємо цілим Континентом! – перервав його Еріел, - розумієш ти це чи ні?!

- Рей, ну скажи хоч щось!!! – Аспер обернувся до дівчини.

Леарлес подивилась йому у очі і посміхнулась. Від неї раптом повіяло втомою та байдужість.

- Мені немає що сказати, - подала вона плечами, - і, відверто кажучи, я втомилась. Занадто багато всього. Тож, ви вже тут без мене це питання вирішіть. Приму будь-який вердикт. А поки… піду спати, якщо ніхто не проти.

І не чекаючи, поки хтось щось скаже, вона покинула кабінет. В кабінеті принцеси стало ще голосніше. Таск і Аспер навіть не хотіли чути про те, що Рейну доведеться принести в жертву хоча б тимчасово. Всевидячий генерал намагався прорахувати бодай один переможний варіант. Він витратив на це декілька годин, задіяючи свою пряжу провидіння, але лише виснажив свої сили і його майже непритомного відвели у покої. Еліас та Лейла намагалися вирішити, який же варіант порятунки Рейни вони можуть запропонувати, допоки Ален нічого з нею не зробив. Гарден наполягав на першому варіанті плану, аргументуючи це безпекою дітей, що опинились у полоні та мирним життям всього Великого континенту. Еріел та Емілія намагались їх вгамувати.

- Досить! – нарешті промовила Емілія, - у нас є ще два дні. Давайте продовжимо завтра. Прошу вас…

***

Глибоко вночі Хелісен знайшов Рейну на балконі її покоїв. Його золоті крила ледь помітно іскрились, розганяючи нічну темряву. Він опустився на парапет і торкнувся її щоки.

- Не змерзла? – запитав він лагідно.

- Ні, - похитала головою Рей, - нарада вже закінчилась?

- Угу, - кивнув сприган.

- І що вирішили?

- Та нічого, власне, і не вирішили. Та і хіба це має значення? Ти ж для себе вже прийняла рішення, - він зазирнув їй прямо в очі, - я ж не помиляюсь.

- Від тебе нічого не приховаєш, - м’яко посміхнулась вона, - іноді дивуюсь, чому сила провидіння дісталась не тобі.

- Можливо, тому що вона мені не потрібна. Я читаю лише тебе, тільки ти мені і цікава.

- Ти допоможеш мені?

- Не хочу.

- Хел.

- Не хочу, але допоможу. Ти заради цих дітей дійсно готова розпочати війну?

Рей кивнула.

- Тоді я не маю вибору. Чекатиму тебе.

І він зник у темряві. Ще трохи Рейна стояла і вдивлялась у затягнуте хмарами небо, а потім повернулась до покоїв, накинула на плечі шаль, яку лишила покоївка принцеси і вийшла у коридор. Рухаючись тихо і непомітно, вона піднялась поверхом вище та зупинилась біля дверей. Їй знадобилось зібрати всю свою мужність, перш ніж постукати. Двері відчинили майже миттєво.

- Рей? – Таск прищурив очі.

Він хотів щось спитати. Напевно, чому вона тут посеред ночі? Чи щось сталось? Що вона хотіла? Але лише її погляд… один лише її погляд дав відповідь на всі запитання. Піддавшись інстинкту, він вхопив її за руку і втягнув у кімнату. Шаль впала на підлогу. Сприган сильно стис її зап’ястя, боячись, що це сон, вона не справжня. Він схилився до неї, торкнувся губами її губ, перевіряючи чи не міраж перед ним. Кожен його наступний рух був обережним, ніжним. Намагаючись переконати себе у тому, що вона реальна, він торкався її. Його пальці вивчали її, кожен вигин її тіла. Губами він торкався її шиї, плечей, грудей, відчуваючи кожен шрам. І водночас це було так солодко, і так болісно. Її тихе, гаряче дихання зводило його з розуму. Шкіра її мала такий п’янкий аромат, що в очах паморочилось. Яка вона була… прекрасна. Бездоганна.