Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

явищ найдивніше явище -

існування.

ЗАПРОШЕННЯ Вже спалюється день на вугіль ночі, росою вечір трави з попелу полоще, і ляк, мов свердел, твоє серце точить, і місяць тіні згублені полошить. Самітний друже, мов у ночі пояс, ти в таємничість світу оповитий. В цей вечір весняний ходи зо мною в корчмі на місяці горілку пити. 1931 ЖИТТЯ ПО-ГРЕЦЬКИ «БІОС» Овес, метелики і присяги коханців. Весна закрутить хмільно веретена травня. Лисиці, куни і дівчата вранці виходять мити очі в буйнолозих плавнях. Годинник сонця квітам б'є години, і стулюються маки ввечері бентежно. Отак під небом недосяжним і безмежним ростуть і родяться звірята, люди і рослини. 29 березня 1935 ДО ІСТОТ З ЗЕЛЕНОЇ ЗОРІ Закони «біосу» однакові для всіх: народження, страждання й смерть. Що лишиться по мені: попіл слів моїх, що лишиться по нас: з кісток трава зросте. Лисиці, леви, ластівки і люди, зеленої зорі черва і листя матерії законам піддані незмінним, як небо понад нами синє і сріблисте! Я розумію вас, звірята і рослини, я чую, як шумлять комети і зростають трави. Антонич теж звіря сумне і кучеряве. 18 травня 1935 ЕПІЧНИЙ ВЕЧІР Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень. На бурунах трави, в зеленім димі колишуться корови, мов тяжкі колоди, і зорі в зорі дзвонять понад ними, й шумлять під ними буйно життєтворчі води. Той струм, що з сонних квітів синім димом проходить в стиглість ядер, спрагу росту будить, насіння кільчиться, упавши в плідну вогкість. Мужчини волохаті палять темним оком Дівок широкобедрих, смаглих, повногрудих. Горбатий Янгол лісу манить теплим мохом. Завиті у пергамент неба зодіаки ввижаються нам у хрестах щоночі, і мрії наших вір горять стожарним маком. І з зір загаслих іскри осявають очі, червоні півні синій місяць кличуть — це буревій краси, прапервнів громовиця! Так родяться релігії й суспільний лад. Боги й звірня. Громада до громади. Епічний вечір починає владу, і синій вічний стяг лопоче таємниче. Усоте прославляю буйноту життя! 27 жовтня 1935 ЕКСТАТИЧНИЙ ВОСЬМИСТРОФ Шумлять у скринях зеленаві зерна льону, масний і теплий пил вирує у олійнях. Щораз в корявих липах спалахне прокльоном душа зелена, гнівна і незаспокійна. Черві не піддається буйний струм життєвий,